Перемагає той, хто пам’ятає

 

29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. З цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів із оточення під

Іловайськом.

У цей день ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні захисників і захисниць України.

Україна вже 10 років переживає найбільше випробування в новітній історії – веде збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора.

У нинішній війні ми платимо надзвичайно велику ціну. Безперечно, це не єдиний день у році, коли згадуються полеглі та віддається їм шана. Але це особливий день, нагода зосередитися на вдячності та пошануванні, зробити все можливе, аби пам’ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед. Тому що перемоги здобуває лише той, хто пам’ятає.

Шаховий турнір до 33-ої річниці проголошення Незалежності України

 Недільний день у бібліотеці.

Сьогодні тут відбувся шаховий турнір присвячений 33-й річниці проголошення Незалежності України.

За підсумками гри ,в боротьбі за І - ІІ -е місце, всі критерії в учасників були однакові.Тому було вирішено поділити між двома переможцями - Гуменюк Віталій і Вавринюк Сергій.

ІІІ-е місце виборов Чубукін Олександр.

В турнірі брали участь і молодь:

випускник Адамович Михайло, , Вікторія Бабак та Павло Андрейцев ,учні 10 і 9 класів Іваничівського ліцею № 1. Вітаємо учасників гри і бажаємо всім нам мирного неба, бо у кожного з нас одна спільна мрія - мир на нашій рідній землі і Перемога України!

Наш прапор - це воля, слава і сила!

 

     Наш прапор – це воля, слава і сила

У День Державного Прапора України, який Україна відзначає  23 серпня, на площі селища  відбулася година  державності «Наш прапор- це воля, слава і сила!»    за участю  керівництва громади, духовенства, працівників установ і організацій селища, жителів громади.

Цього року День прапора ми відзначаємо 20-й раз.

День Державного прапора – це свято всіх поколінь українців. Це данина поваги символу держави, що пройшов довгий, героїчний і трагічний шлях.

Світлу пам’ять Героїв, полеглих під час  виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, невинних дітей, мирних громадян, які загинули унаслідок збройної агресії російської федерації проти України вшанували хвилиною мовчання.

Мить, коли піднімається Прапор України та звучить Державний Гімн – це момент піднесення, що наповнює серця гордістю за рідну країну, натхненням і бажанням жити і боротись за її благо.

Почесне право підняти Державний Прапор України надали військовослужбовцям Третього відділу Володимир-Волинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

До пам’ятного знаку борцям за волю та незалежність України «Герої не вмирають» присутні  поклали квіти .

Шаховий турнір

 

Недільний день у бібліотеці.

 

                               Шаховий турнір

Сьогодні в книгозбірні відбувся традиційно шаховий турнір пам’яті Василя Паїсовича Бика.

 

 В бібліотеці було гамірно і велелюдно. В партію шахів  прийшли та приїхали зіграти шахісти з міста Володимира, Нововолинська, Овадно, Іванич, Павлівки.

Перед початком гри хвилиною мовчання учасники турніру вшанували пам'ять захисників України, які загинули у російсько-українській війні.

 

 Гра проходила у 6 турів за швейцарською системою.

За підсумками гри переможцем став  кандидат в майстри спорту з шахів, військовослужбовець ЗСУ, харківчанин Лапін Дмитро – І-е  місце.

Друге місце виборов Гуменюк Віталій, Іваничі.  

                                              Третє місце – Баюн Віталій, м. Володимир.

Вітаємо переможців та всіх учасників гри,

і бажаємо кожному  з нас мирного неба і перемоги для України.

Світле безсмертя Лесі Українки

 

#ЛесяУкраїнка #Деньпамяті

              Світле безсмертя Лесі Українки

«Легендарно Українко,

Поетесо всіх віків,

Ми шануєм твою творчість,

І за все тобі уклін»

111 років тому, 1 серпня 1913 року, в грузинському місті Сурамі, у віці 42 років померла видатна українська письменниця, поетеса, культурна діячка Леся Українка. Через вісім днів домовину з тілом було перевезено до Києва і похована на Байковому кладовищі.

В останній період свого життя Леся Українка продовжувала вести мужню боротьбу зі своєю недугою. Влітку лікарі порадили їй поїхати на гірський курорт. Туберкульоз виснажував поетесу фізично і духовно.

Але вона продовжує писати.  Важкохвору Лесю хвилюють літературні справи в Україні.. В цей час вона повертається до улюбленої теми – античної міфології.

Якими були останні три місяці у житті Лесі Українки? Про це присутні мали можливість познайомитися під час проведення години-пам’яті, звернутися до її ліричних віршів, поем.

Вірші Лесі Українки читали Марія Чміль та Уляна Гуліта.

 Леся Українка писала: « Горить моє серце, чуєте, люди. Його запалила іскра палкої до вас любові. Ви навчили мене ніжності і мужності, пісням своїм і плачам, добру навчили і злу, радощам і стражданням. Спасибі вам, люди!  Я не гніваюсь на свої муки, не нарікаю на долю. Вони дали мені сил Прометеєвих, терпіння народного. Я ними житиму, я маю в серці те, що не вмирає. Я йду до вас, люди!»

Шлях у вічність: Леся Українка

 

                                 Шлях у вічність: Леся Українка

1 серпня 2024 року  - 111 роковини з дня смерті славетної українки, поетеси, громадської діячки, мужньої жінки Лесі Українки ( Лариси Косач-Квітки). Одна з найвидатніших поетес і драматургів свого часу пішла з життя у 42 роки в грузинському місті Сурамі. Через вісім днів була похована на Байковому кладовищі у Києві.

Вшановуючи пам’ять справжньої доньки України, перечитаймо рядки її прекрасних поезій. У захопленні силою  волі, незламністю духу, силою розуму, любов’ю до свободи, згадаймо її біографію. А допоможуть книги, які зібрані на  книжковій виставці «Шлях у вічність: Леся Українка».

Дитячі роки поетеси минали на Поліссі – взимку Косачі жили в Луцьку, а потім  - у селі Колодяжне. Інтелігентне середовище, у якому жила і виховувалася Леся, сприяло розвитку її здібностей.

У спадок майбутнім поколінням Леся Українка передала велику мудрість справжньої любові до України, яку вона пронесла крізь усе своє життя. Вогнем пісень палають сторінки її книжок і запалюють серця нащадків. Вона писала поезію, лірику, драму, публіцистику. Багато свого часу вона присвятила фольклору.  Була учасницею українського національного руху.

Вершиною творчості Лесі Українки вважають драму-феєрію  «Лісова пісня», яку вона написала за 10 днів у Кутаїсі.

Пам’ятаємо та вшановуємо  талант Лесі Українки. Саме її творчість та перекладницька діяльність вплела українську мову та культуру у європейський та світовий вимір.

 

Вона любила Україну, жила Україною, боролося за Україну, а її пророче слово і досі лишається актуальним : « Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає».