Неосяжний світ Довженка

 

      10 вересня виповнюється 130 років від дня народження Олександра Довженка – одного з найвідоміших письменників і режисерів. Постать митця в українській культурі багатовимірна – він відомий кінорежисер, сценарист, прозаїк, драматург, живописець і графік, етнограф, оратор, дипломат і військовий кореспондент. Все це дало йому право піднятися на вершину світової слави та заявити про свій геніальний талант.

     Михайло Наєнко сказав про Довженка так: «Він – як самоцвіт: скільки не обертай його, а в ньому починають світитися все нові й нові грані». Нерідко Олександра Петровича порівнюють із видатними майстрами епохи Відродження, які були водночас і живописцями, і поетами, й архітекторами, і природознавцями. Його ще називають українським Мікеланжело, українським да Вінчі, засновником українського кінематографу. Фільми Олександра Довженка – «Звенигора», «Арсенал», «Земля» – завоювали йому світову славу, він визнаний як один із провідних митців тогочасного світового кінематографа, «перший поет кіно».

    Великий талант письменника, новаторство в творчості, справжня, глибинна народність, надзвичайна працездатність, непримиренність до зла, любов до природи і рідного народу, закоханість у Десну, Україну,  чесність, благородність і висока інтелігентність – усе це поставило Довженка класиком, носієм ідеалів добра й краси, взірцем письменника – громадянина. Серед багатьох літературних творів талановитого митця особливе місце займають кіноповісті «Земля», «Україна в огні», «Повість полум’яних літ», автобіографічна повість «Зачарована Десна», новели «Ніч перед боєм», «Воля до життя» та «Щоденник», який став справжнім документом епохи.

    Пропонуємо всім охочим ознайомитися з ювілейною виставкою до 130-річчя від дня народження українського кінорежисера, сценариста, письменника, художника-графіка, громадського діяча. Він собою сполучає минуле, сучасне, майбутнє, він стає символом вічності. І це – Довженко.

Іван Котляревський –велике серце України

 

 

                                      Таке-то, мисливий, земляче наш милий,

                                      Таке з нами диво робив:

                                      До простого слова та рідної мови

                                      Ти перший своїх прихилив!

 

                                      І з твого почину на всю Слов'янщину

                                      Пішло наше слово гулять;

                                      твої нащадки своїм рідним батьком

                                      Тебе почали величать.

 

                                                                                        Панас Мирний

 

В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранно відобразили в своїй творчості душу народу, його національну своєрідність, поетичну вдачу. До таких належить Іван Петрович Котляревський.

9 вересня виповнюється 255 років від дня його народження.

Він був першим серед тих, хто непохитно тримав українську позицію упродовж свого життя і тим самим заклав підвалини не тільки нової української літератури, а й нового українського життя. Ті цінності, які обстоював Іван Котляревський, сьогодні доводиться захищати зі зброєю в руках на фронтах російсько-української війни.

 Іван Петрович Котляревський подарував українській літературі не багато творів, але кожен з них є неперевершеним вкладом в спадщину України XVIII ст. «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» – усі ці перлини української культури відомі не лише на Батьківщині, але й далеко за її межами. І саме вони являються головними прикрасами біографії Івана Петровича. Саме з цих ключових творів починається творчість Котляревського – геніального письменника, поета, драматурга та засновника нової української літератури.

Навіть через декілька десятиліть після смерті Іван Котляревський об’єднав українство і продовжує це робити до сьогодні.  Пророчими стали слава Тараса Шевченка з вірша «На вічну пам’ять Котляревському»:

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

     Запрошуємо ознайомитися з книгами усіх, хто щиро любить творчість Івана Котляревського і в черговий раз торкнутися життєдайного джерела його літературного слова.

 

 

Перемагає той, хто пам’ятає

 

29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. З цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів із оточення під

Іловайськом.

У цей день ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні захисників і захисниць України.

Україна вже 10 років переживає найбільше випробування в новітній історії – веде збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора.

У нинішній війні ми платимо надзвичайно велику ціну. Безперечно, це не єдиний день у році, коли згадуються полеглі та віддається їм шана. Але це особливий день, нагода зосередитися на вдячності та пошануванні, зробити все можливе, аби пам’ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед. Тому що перемоги здобуває лише той, хто пам’ятає.

Шаховий турнір до 33-ої річниці проголошення Незалежності України

 Недільний день у бібліотеці.

Сьогодні тут відбувся шаховий турнір присвячений 33-й річниці проголошення Незалежності України.

За підсумками гри ,в боротьбі за І - ІІ -е місце, всі критерії в учасників були однакові.Тому було вирішено поділити між двома переможцями - Гуменюк Віталій і Вавринюк Сергій.

ІІІ-е місце виборов Чубукін Олександр.

В турнірі брали участь і молодь:

випускник Адамович Михайло, , Вікторія Бабак та Павло Андрейцев ,учні 10 і 9 класів Іваничівського ліцею № 1. Вітаємо учасників гри і бажаємо всім нам мирного неба, бо у кожного з нас одна спільна мрія - мир на нашій рідній землі і Перемога України!

Наш прапор - це воля, слава і сила!

 

     Наш прапор – це воля, слава і сила

У День Державного Прапора України, який Україна відзначає  23 серпня, на площі селища  відбулася година  державності «Наш прапор- це воля, слава і сила!»    за участю  керівництва громади, духовенства, працівників установ і організацій селища, жителів громади.

Цього року День прапора ми відзначаємо 20-й раз.

День Державного прапора – це свято всіх поколінь українців. Це данина поваги символу держави, що пройшов довгий, героїчний і трагічний шлях.

Світлу пам’ять Героїв, полеглих під час  виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, невинних дітей, мирних громадян, які загинули унаслідок збройної агресії російської федерації проти України вшанували хвилиною мовчання.

Мить, коли піднімається Прапор України та звучить Державний Гімн – це момент піднесення, що наповнює серця гордістю за рідну країну, натхненням і бажанням жити і боротись за її благо.

Почесне право підняти Державний Прапор України надали військовослужбовцям Третього відділу Володимир-Волинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

До пам’ятного знаку борцям за волю та незалежність України «Герої не вмирають» присутні  поклали квіти .

Шаховий турнір

 

Недільний день у бібліотеці.

 

                               Шаховий турнір

Сьогодні в книгозбірні відбувся традиційно шаховий турнір пам’яті Василя Паїсовича Бика.

 

 В бібліотеці було гамірно і велелюдно. В партію шахів  прийшли та приїхали зіграти шахісти з міста Володимира, Нововолинська, Овадно, Іванич, Павлівки.

Перед початком гри хвилиною мовчання учасники турніру вшанували пам'ять захисників України, які загинули у російсько-українській війні.

 

 Гра проходила у 6 турів за швейцарською системою.

За підсумками гри переможцем став  кандидат в майстри спорту з шахів, військовослужбовець ЗСУ, харківчанин Лапін Дмитро – І-е  місце.

Друге місце виборов Гуменюк Віталій, Іваничі.  

                                              Третє місце – Баюн Віталій, м. Володимир.

Вітаємо переможців та всіх учасників гри,

і бажаємо кожному  з нас мирного неба і перемоги для України.

Світле безсмертя Лесі Українки

 

#ЛесяУкраїнка #Деньпамяті

              Світле безсмертя Лесі Українки

«Легендарно Українко,

Поетесо всіх віків,

Ми шануєм твою творчість,

І за все тобі уклін»

111 років тому, 1 серпня 1913 року, в грузинському місті Сурамі, у віці 42 років померла видатна українська письменниця, поетеса, культурна діячка Леся Українка. Через вісім днів домовину з тілом було перевезено до Києва і похована на Байковому кладовищі.

В останній період свого життя Леся Українка продовжувала вести мужню боротьбу зі своєю недугою. Влітку лікарі порадили їй поїхати на гірський курорт. Туберкульоз виснажував поетесу фізично і духовно.

Але вона продовжує писати.  Важкохвору Лесю хвилюють літературні справи в Україні.. В цей час вона повертається до улюбленої теми – античної міфології.

Якими були останні три місяці у житті Лесі Українки? Про це присутні мали можливість познайомитися під час проведення години-пам’яті, звернутися до її ліричних віршів, поем.

Вірші Лесі Українки читали Марія Чміль та Уляна Гуліта.

 Леся Українка писала: « Горить моє серце, чуєте, люди. Його запалила іскра палкої до вас любові. Ви навчили мене ніжності і мужності, пісням своїм і плачам, добру навчили і злу, радощам і стражданням. Спасибі вам, люди!  Я не гніваюсь на свої муки, не нарікаю на долю. Вони дали мені сил Прометеєвих, терпіння народного. Я ними житиму, я маю в серці те, що не вмирає. Я йду до вас, люди!»