Кришталь моєї мови дорогої

 

                    Кришталь моєї мови дорогої 

#День_української_писемності_та_мови

27 жовтня в Україні відзначають День української писемності та мови. Це свято було встановлено Указом Президента України  в 1997 року і відзначається щороку у День пам’яті українського літописця Нестора – автора «Повісті временних літ», який вважається одним із засновників давньоукраїнської писемності.

Сьогодні, як ніколи, роль української мови зросла. Українська мова стала мовою свободи і демократичних цінностей, мовою боротьби за нашу незалежність і суверенітет. Співуча, мелодійна, барвиста, чарівна українська мова – основа нашої ідентичності та невід’ємна складова культурної стійкості суспільства.

Традиційно, до відзначення Дня української писемності та мови в бібліотеці оформлено книжковий зорепад « Кришталь моєї мови дорогої ». Виставка презентує широкий вибір літератури, яка висвітлює багатство та різноманіття української мови. Від словників, класичних творів до сучасних видань, від наукових досліджень до художньої літератури – кожен відвідувач зможе знайти щось цікаве для себе.

27 жовтня, у День української писемності та мови, мешканці громади та всі небайдужі жителі традиційно писатимуть Радіодиктант національної єдності. Це велика можливість для кожного українця проявити свою любов і повагу до рідної мови, зануритися в світ української літератури та культури, а також згадати про значення мови, як засобу спілкування, яка крізь тернисті століття  пронесла свою велич, зберігаючи культуру і духовність нашої неньки-України.

Запрошуємо ! Читайте, думайте, пишіть, спілкуйтеся українською – і ви обов’язково відчуєте красу і багатство нашої мови!

Осінь смакує яблуками, а життя — щирими зустрічами!

 Осінь смакує яблуками, а життя — щирими зустрічами!

21 жовтня відзначають День яблука — чудову нагоду згадати про цей смачний і корисний дарунок природи, а ще — подарувати собі гарний настрій та приємні миті в колі друзів!
Саме цього дня в Іваничівській публічній бібліотеці відбулися літературно-розважальні посиденьки «Яблучний настрій: смакуємо життя разом!».
Зустріч пройшла в атмосфері осіннього затишку, щирих усмішок і душевного спілкування. Учасники дарували яблучні компліменти, пригадували народні прислів’я, жартували та ділилися позитивними емоціями.
Яблуко стало не лише символом нашої зустрічі, а й чудовим приводом поговорити про життєву мудрість, добрі традиції та маленькі радощі, з яких складається наше щастя.
Адже життя, як яблуко, має різні смаки: буває солодким, буває з легкою кислинкою, але завжди варте того, щоб смакувати його із задоволенням!
Такі зустрічі нагадують нам, що життя прекрасне у своїх простих моментах, а позитивні емоції, дружнє слово та спільно проведений час зігрівають серце в будь-яку пору року.
🍎 Сьогодні, у День яблука, Іваничівська публічна бібліотека частувала своїх користувачів соковитими яблучками, даруючи гарний настрій, осіннє тепло та трішки смачної радості! ❤️
Нехай у кожного буде вдосталь яблук, тепла, добрих новин і приводів радіти життю!
Бо наша бібліотека — це не лише про книги, а й про людей, тепло та маленькі приємності, які роблять день особливим! 📚🍎

Герої не вмирають! А пам'ять не згасає...

 

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 Минає час та не минає біль від втрати… Важко змиритися, що найкращі сини та доньки  України йдуть у небесне військо… 

14 вересня, четверта річниця загибелі Захисника України, військовослужбовця Вадима Петровича Куницького, який поклав життя, захищаючи свою Батьківщину.

 Тепер він – навічно з небесною вартою, а над його могилою майорить синьо-жовтий стяг.

 Герой з Іваничівської громади Вадим Куницький, позивний Математик, загинув 14 вересня 2022 року в районі н.п. Сухий Ставок Бериславського району Херсонської області в результаті артилерійського та мінометного обстрілів з боку противника.

Його шлях – це шлях відданості Батьківщині, приклад незламної мужності та справжнього патріотизму. Вадим  віддав найдорожче – власне життя – за свободу й незалежність України, за мирне майбутнє для кожного з нас.

Захиснику було 30 років.

 Вадим народився 14 квітня 1992 року в селі Древині. У 2009 році закінчив загальноосвітню школу № 2 смт Іваничі. У цьому ж році вступив до Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, який закінчив у 2015 році. Жив у Києві, працював вчителем інформатики у спеціалізованій школі № 254 Святошинського району міста Києва.

У вільний час створював вироби з дерева, вишивав картини бісером. Він мав «золоті» руки - вмів робити все. Не боявся жодної важкої праці. Любив їздити на велосипеді. Певний період займався розведенням голубів та папуг.

Куницький Вадим – був справжнім чоловіком, сміливим, мужнім воїном, борцем та патріотом, який без вагань став на захист України.

 Під час повномасштабної війни Вадим був призваний на військову службу по мобілізації 17.07.2022 року Володимир-Волинським РТЦК та СП Волинської області. Впродовж 4-х тижнів пройшов навчання у Великій Британії. При поверненні на Україну став бійцем 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Обійняв посаду стрільця-снайпера 1 аеромобільного взводу .

За час проходження військової служби Вадим зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Він був найкращим сином та онуком, був прекрасним старшим братом, єдиним коханим та найдорожчим чоловіком, для своєї донечки - люблячим та турботливим, найкращим татом. Вадим мав особливе почуття гумору, завжди був на позитиві. Був вірним та надійним другом, завжди і всім був готовий прийти на допомогу.

До останної хвилини життя залишався вірним військовій присязі й народові України, з честю і до кінця виконав свій високий обов’язок, віддав за Україну найцінніше – власне життя.

 20 вересня 2022 року з Героєм попрощалися у Києві, де він жив і працював, а  наступного дня його поховали  у рідному селі Древині. У загиблого Героя залишились мама, тато, двоє братів, дружина та 5-річна донечка.

 Від громадян міста Києва  за розпорядженням Київського міського голови  02.12.2022 р.  Куницький Вадим Петрович посмертно нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію.

 Куницький Вадим Петрович Указом Президента від 30 травня 2023 року №310 нагороджений посмертно Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вічна слава та пам'ять Захисникам України!

 У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю загиблого Героя України.

 ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ!

СЛАВА ГЕРОЮ!

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Пам’ять… Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…

 

Чотири  роки минають, але час не здатен стерти з пам’яті людину. Поки ми називаємо його ім’я, згадуємо його життя, його бойовий шлях він залишається поруч із нами — у пам’яті громади, у серцях тих, хто його знав.

Серед них випускник Іваничівського ліцею №2 імені Юрія Лелюкова Андрій Шимонюк, який віддав життя за Україну.

 

6 вересня - четверта річниця з дня загибелі військовослужбовця, жителя Іванич , Шимонюка Андрія Вікторовича.

 

Чотири роки від того страшного дня, коли життя Андрія обірвалося.

Рядовий Шимонюк Андрій, старший стрілець ,вірний військовій присязі загинув 6 вересня 2022 року в результаті ворожого обстрілу , під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі населеного пункту Залізничне Чугуївського району Харківської області.

Андрію навіки 39.

Тепер він навічно з небесною вартою, а над його могилою майорить синьо-жовтий стяг.

 

Андрій народився 6 грудня 1982 року, в селищі Іваничі. Тут виріс, навчався у місцевій школі, закінчив її.

У 2001 році був призваний до лав Збройних сил України.

З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати Україну. Його призвали на військову службу під час мобілізації 28 травня 2022 року. Військову службу проходив на посаді старшого стрільця механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону у складі військової частини А1008.

 

Ніколи не боявся труднощів, перебував у місцях, де велися запеклі бої. Його позивний був «Філін». Він користувався авторитетом серед побратимів. Неодноразово допомагав своїм товаришам у складних ситуаціях, врятував життя командиру роти.

Справжній воїн і патріот, який любив свою країну, виявив стійкість і мужність в боях за батьківщину. Він був вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконав свій високий обов’язок, віддав за Україну найцінніше – власне життя.

 

Добрим товаришем, хорошою людиною назавжди залишиться  Андрій у пам’яті  рідних, друзів, побратимів.

У 2023 році Андрія Шимонюка посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня та пам’ятною  відзнакою 14 окремої механізованої бригади імені Князя Романа Великого «Князівський хрест Героя»   . Нагороди вручили його мамі Вірі Леонідівні Шимонюк.

 

Вічна слава та пам’ять Герою України!

 

Стіл пам'яті

 

                            Стіл пам'яті

#Стіл_памяті2026 #Іваничівська_публічна_бібліотека

 

29 серпня – День пам’яті загиблих захисників України, які віддали життя , щоб відстояти Україну, її державність, незалежність, соборність і територіальну цілісність.

 

Публічна бібліотека Іваничівської селищної ради долучилася до Всеукраїнської акції «Стіл пам’яті 2026», започаткованої БФ імені Іллі Грабара та Платформою пам’яті  ГО «Меморіал».

 

Стіл пам’яті – тихий, щемливий символ нездійсненних зустрічей.

За столом – порожній стілець. Свічка пам’яті та тиша. Тиша, у якій звучать імена Героїв. Тиша, у якій живе наша вдячність.

 

Вони вже ніколи не сядуть за цей стіл… Але вони назавжди залишаться у нашій пам’яті, у наших молитвах і в наших серцях.

 

Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто віддав життя за нашу свободу, незалежність і майбутнє України.

 

Символом цього дня став сонях , який нагадує поля, де гинули українські воїни, які 29 серпня 2014 року виходили з оточення під Іловайськом  через соняшникові поля.

 

Пам’ятаємо кожного!

Вічна слава і світла пам’ять полеглим Захисникам і Захисницям України!

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Герої не вмирають. Вони просто перестають бути поруч. Відлітають….. Тихенько і не попрощавшись. Мали плани, хотіли любити, виховувати дітей, працювати, радіти життю. Не судилось……

Стали зірками в небі. Янголами-охоронцями.

Страшна війна забирає найкращих – сильних, відданих, щирих серцем патріотів.

 

28 серпня 2026 року минає третя річниця , від дня, коли невблаганна смерть забрала життя  жителя селища Іваничі , військовослужбовця, молодшого сержанта Маргіту Олександра Ігоровича, який віддав своє життя за майбутнє нашої країни, за її незалежність та свободу.

 

22-річний сержант Національної гвардії Олександр Маргіта з Іванич помер у Вінницькій лікарні 28-го серпня після страшної ДТП, яка сталася 11-го серпня. Герой повертався із завдання, яке отримав від свого командира. Водій автомобіля, який мчав навпроти, втратив свідомість і влетів у пікап військових, розтрощивши його.

 

Захищав Україну від окупантів. Однак загинув у ДТП.

 

Саша з дитинства мріяв про військові шеврони і захищати рідну країну від ворогів. Тому в 19 років вступив у Нацгвардію і прослужив 3,5 роки. Не злякався війни, яка почалася 2014 року, проголошення Антитерористичної операції, а потім операції Об’єднаних сил. Став головним сержантом взводу – командиром 1-го відділення взводу управління вогнем і маневру підрозділами 1-го гаубичного артилерійського дивізіону.

 

Своє життя юнак вирішив присвятити військовій справі. Бо ж саме цим марив змалечку і неодноразово уявляв себе в погонах. Друзі й знайомі неодноразово відмовляли Сашу від цього. Адже усвідомлювали усі ризики і щиро переживали за ще досить юного хлопчину. Однак Олександр любив свій край, свою Україну, тому прийняв рішення захищати державу від загарбників й підписав контракт на три роки.

Спочатку хлопець перебував у військовій частині Нацгвардії в Луцьку, потім у Хмельницькому, де його й застала повномасштабна війна з росією 24-го лютого. Опісля його відправили охороняти атомну станцію в Нетішині. Коли в червні 2023 року у військового закінчився контракт, він не вагаючись підписав новий, після чого поїхав у військову частину, що дислокується в Калинівці на Вінниччині. Також деякий час був у Жмеринці. Служив в повітряній розвідці.

 

 

Хоробрий, відважний та рішучий, винахідливий та працьовитий – він був душею та підтримкою для всіх, хто його знав. А ще справжній патріот, вірний син України!

 

Олександр був сильний, відважний та мужній боєць. Його відвага, сила духу та самопожертва назавжди залишаться в серцях земляків.

 

Таким він назавжди залишиться у пам’яті рідних, бойових побратимів, друзів і знайомих, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.

Тепер він – навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

 

У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю.

 

Низький уклін рідним та близьким воїна.

Світла пам’ять Герою!

 

 

Пам’ять має бути живою…

 

 

                          Пам’ять має бути живою…

 

29 серпня ми вшановуємо  пам’ять Захисників і Захисниць України, які віддали своє життя в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Ми підтримуємо ініціативу  ГО Меморіал https://www.facebook.com/share/14fwn2JJpmF/?mibextid=wwXIfr    долучитися до особливої ініціативи «Стіл пам’яті».

Памʼять має бути живою. Не тільки в наших слова, але і в наших діях.

В приміщенні бібліотеки зарезервовано стіл на знак пам'яті про тих, хто віддав життя за свободу України.

Це коли 29 серпня за столом залишається місце для того, хто вже не сяде за нього разом із нами. Це коли ми називаємо ім’я Героя, коли запалюємо свічку. Коли говоримо дітям, друзям, відвідувачам бібліотеки: «Ця людина жила. Вона захищала Україну. І ми її пам’ятаємо».

 

Стіл памʼяті – це простір, який творимо разом. Його створюють ті, хто резервує столик, запалює свічку, і ті, хто приходить у бібліотеку в День пам’яті, щоби вшанувати своїх полеглих, написавши їхні імена.

 

Приходьте та станьте частиною великої акції вшанування полеглих Героїв!

Герої мають залишатися серед нас.

У наших словах. У наших спогадах. У нашій пам’яті.