Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Річниця пам’яті.

Два роки зболених молитов і тиші, яка кричить від болю. Минуло два роки з того чорного дня, коли земне життя мужнього захисника обірвалося .

На Донеччині 29 липня 2024 року загинув житель села Древині Володимирського району, старший солдат Руслан Подзізей, 1973 року народження. Життя захисника обірвалось на 51-му році життя.

Тепер він навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Подзізей Руслан Тарасович народився 24 серпня 1973 року. Проживав в селі Древині. Призваний на військову службу 13 лютого 2023 року Третім відділом Володимир-Волинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Подзізей Руслан Тарасович проходив службу механіком-водієм медичного пункту 3-го механізованого батальйону військової частини А4447. Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, за Україну, її свободу і незалежність, загинув унаслідок ворожого удару FPV- дроном в бронемашину під час виконання бойового завдання в Покровському районі Донецької області.

Руслан віддав найдорожче - своє життя, ставши щитом для своєї родини та всієї України.

Немає слів, які б розрадили сім’ю, в якої війна так жорстоко забрала рідну людину-сина, чоловіка, тата.

Світлий спoмин прo нашого земляка, мужньoгo oбoрoнця укрaїнської землі, нaзaвжди зaлишиться у нaших серцях!

Вічний спочинок та світла пам'ять Герою!

Низький уклін рідним та близьким воїна.

Бачити менше

Переглянути статистику

Створити рекламу

Національний тиждень читання сучасної української літератури

Національний тиждень читання сучасної української літератури

#тижденьУКРСУЧЛІТ2026

#тижденьчитання2026

# Книги_про_війну

Українська сучасна література — це більше, ніж книги. Це історії, які говорять нашими голосами.

Запрошуємо завітати до бібліотеки! Відкривайте для себе нові імена, обирайте книги сучасної української літератури.

Сьогодні пропонуємо вашій увазі книгу українського письменника, художника, режисера, військовослужбовця Валерія Пузіка «Ким ми були».

Життя людей на війні – болісна зміна людини. Автор пише про війну не як про подію, а як про процес внутрішніх змін, у якому людина поступово прощається зі своїм мирним минулим. Книжка Валерія Пузіка – це не просто опис подій російсько-української війни, а своєрідне відтворення побуту, в якому живуть українські військові.

В цій книзі автор говорить не стільки про війну, скільки про людей на війні. Це спроба відповісти на запитання : ким ми були до війни, ким ми були під час цієї довгої війни і ким уже ніколи не зможемо бути знову. А найголовніше тут - це людина зі своїми почуттями, радощами, смутками, болем і те , що на війні вона віддає безповоротно своє життя, здоров’я, і є те, ким вона була.

Обирайте і читайте українське!

Бачити менше

Книга дня у бібліотеці !

                         Книга дня у бібліотеці!

Національний тиждень читання сучасної української літератури триває!

#тижденьУКРСУЧЛІТ2026

#тижденьчитання2026

 

Триває Національний тиждень читання сучасної української літератури «З нами житиме укрсучліт», ініційований Український інститут книги.

Сучасна українська література — це історії, які хвилюють, надихають і змушують замислитися. Це книжки, що говорять із читачем однією мовою та залишаються в серці ще довго після останньої сторінки.

Година з однією книгою -книга «Доню, війна!- Андрій Тристан. Автор книги Андрій Тристан – полковник Збройних сил України,  професор, безпосередній учасник і свідок тих трагічних і водночас героїчних подій, який в перші дні війни взяв в руки зброю і виступив проти сильного ворога.

Війна – це трагедія, і трагедія насамперед для дітей, бо вона руйнує їхній тендітний світ, мрій, сподівань, планів на подальше життя.  Позбавляючи дітей дитинства, вона швидко робить їх дорослими.

Щодо книги, у романі "Доню, війна" автор закликає нас спробувати поглянути на цей жорстокий світ очима дитини. Тут описані жахливі події та все ж кінець історії виявився щасливим.

Тому цю книгу варто прочитати перш за все підліткам, адже головні дійові особи тут теж їхнього віку, і нашим дітям варто брати приклад з поведінки дітей, котрі залишилися в окупації.

Ця книга надихає і змушує замислитися.

Завітайте, обирайте й читайте українське!

 

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає… Минає час та не минає біль від втрати

 Герої не вмирають! А пам’ять не згасає… Минає час та не минає біль від втрати

Роковини пам’яті Героя Ігоря Кульби.

Два роки розлуки, зболених молитв і тиші. Минає два роки з того чорного дня, коли земне життя мужнього захисника обірвалося.

23-го липня 2024 року у війні за незалежність України загинув житель села Лугове Іваничівської громади, старший солдат Ігор Кульба, 1980 –го року народження. Йому назавжди 44.

Тепер він навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Ігор Петрович був призваний на строкову службу в місто Хмельницький, в ракетно-артилерійську дивізію. Згодом продовжив службу в Львівській області. За повномасштабного вторгнення, Кульба Ігор, старший солдат, проходив службу навідником взводу протитанкових ракетних комплексів військової частини А 5015.

Відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, за Україну, за її свободу і незалежність, Герой загинув внаслідок влучання ворожого FPV дрону в автомобіль під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Донецької області.

Захисника України нагороджено :

• Всеукраїнським об’єднанням «Країна» нагороджений медаллю «За хоробрість в бою».

• Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

• Нагороджений посмертно орденом «Хрест Героя».

Світлий, добрий спомин про захисника України назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його бойових побратимів, родичів і земляків!

Світла пам’ять Герою! У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю.

«З нами житиме укрсучліт»

 #тижденьУКРСУЧЛІТ2026

#тижденьчитання2026

#УкраїнськийІнститутКниги

«З нами житиме укрсучліт»

Так звучить тема цьогорічного тижня читання. Бібліотека вкорте запрошує усіх, хто любить читати, долучитися до Всеукраїнської інформаційно-просвітницької тематичної акції «Національний тиждень читання» сучасної української літератури.

Сьогодні у бібліотеці зібрались місцеві юні книголюби, "читай-компанія", познайомитися з яскравими виданнями сучасних українських авторів. Ми разом занурилися у світ захопливих книг, обмінювалися враженнями та обговорювали прочитане.

З книгою «Гетьман на літо» (Олена Рижко) можна поринути у динамічну та захопливу підліткову повість про дорослішання, перше кохання та самопізнання. Кардинально переосмислити власне життя, навчитися будувати стосунки й по-справжньому зануритися в історію.

«Валина посвідка»(Аліса Гаврильченко) - це глибока й емоційна психологічна повість для підлітків. Головна героїня Валя намагається відшукати правду, яка занурює її до глибоких історичних та небезпечних розвідок.

Інтерактивне видання «Агов! Тобі точно потрібна ця книжка» авторки Ольги Куждіної. Це пізнавальна книга у форматі інтерактивного нон-фікшну. Вона розповідає про історію створення книг та цікаві факти у дотепній і жартівливій формі.

У нашій бібліотеці кожна зустріч – це більше, ніж читання. Це щирі розмови, нові знайомства, дружня атмосфера та любов до книги. Книгозбірня створює теплі спогади й гарний настрій.

Бачити менше

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

22 липня минуло два роки від дня, коли закінчилося земне життя воїна – захисника Редьки Івана Васильовича.

Йому навіки 43

Тепер він навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Народився в Іваничах. Навчався в Іваничівській середній школі №1.

З перших днів російського вторгнення 2014 року пішов добровольцем в АТО, продовжив службу в ООС. Служив в 51 ОМБР помічником кулеметника, а згодом в 14 ОМБР. Його бойовий шлях проліг через найгарячіші точки - Савур-Могила, Мар’янка, Амбросіївка. Саме на плечах таких воїнів, як Редька Іван Васильович трималася оборона країни з 2014 року. Він був не просто воїном, він був стрижнем нашого часу, стрижнем українського супротиву.

З початком повномасштабного вторгнення продовжував захищати Україну на Харківському і Донецькому напрямках. В боях проявляв себе, як досвідчений воїн. «Простий, веселий і надійний побратим» - так охарактеризував його ж побратим іваничівець Тарас Борейко.

Хоробрий, відважний та рішучий, винахідливий та працьовитий – він був душею та підтримкою для всіх, хто його знав. А ще справжній патріот, вірний син України!

Та тяжкі військові будні підірвали здоров’я мужнього захисника і в жовтні 2023 року він демобілізувався.

22 липня 2024 року серце захисника зупинилося.

Похований в селі Скулин Ковельського району, де проживає дружина і донька захисника.

Низький уклін рідним та близьким воїна.

Вічна слава Герою!

Бачити менше

Переглянути статистику та оголошення

Просувати допис

110

24

10