середа, 2 січня 2019 р.

Вона знайшла себе у житті



                Всупереч немилостивій недузі, Валентина Протопоп, хоче бути потрібною людям.    Вона вишивала, випалювала пейзажі на дереві, малювала. А сьогодні , вона створює графічні малюнки. Вони сонячні і життєдайні, випромінюють світло і тепло, зачаровують…З її пейзажів струменить любов.   Головний її талант – уміння бачити прекрасне у звичайному, буденному.  Твори Валентини живуть самостійним життям, її малюнки  і вишивки подорожують світом, створені нею узори вишиванок є у багатьох оселях. Через неповторну графіку сільських пейзажів і натюрмортів Валентину Протопоп уже давно називають «волинською Катериною Білокур». Протягом багатьох років її графіка друкувалась на сторінках газет «Сільські вісті»,«Волинь», районної газети «Колос»..

              
               Творчість дає Валентині наснагу, віру в свій талант, окрилює. Двері її дому завжди відкриті для людей. Талановита, ніжна душею і сильна духом, вона зігріває людські серця своїм теплом, засіває їх добром.
Творами цієї художниці проілюстровано книги Віри Хом’як «Віра .Надія. Любов». Олександра Матійка «Потоки» «Росянщина», Йосипа Струцюка – «Буб», Лариси Шахової –«Грудочка цукру» та інші видання. Також її роботи і пречудовий альбом графіки «Пори року», дивують відвідувачів Українського музею в Нью–Йорку. Своїми дивовижними пейзажами, натюрмортами вона відкриває перед нами трепетну красу рідної землі.
 
До ювілею майстрині, в читальному залі організовано персональну виставку графіки. Тут представлені дивовижні пейзажі, портрети, натюрморти Валентини. Неповторна краса природи Волині, її розмаїття, мальовничі куточки рідного краю неначе оживають на полотнах художниці. Роботи – як живі, і настільки тонкі, виведені майже з фотографічною точністю! Дійсно, споглядаючи картини, так і хочеться пройтися стежкою у лісі… Ось чується плескіт хвиль на річечці…Сніг рипить під ногами… А як манливо виблискують на сонці апетитні яблучка у маминому садочку!
                  -«Я хочу, щось залишити після себе людям. Тому й прошу щодня у Бога :»Поки жива, не забирай у мене хоча б правої руки,якою я ще можу малювати,якою Ти навчив мене малювати…».           І ми всі просимо на рушник життя Валентини  побільше райдужних кольорів,здоров’я та нових творчих задумів.
    З ювілеєм!

Немає коментарів:

Дописати коментар