Соборність України гартована в віках.

 Соборність України гартована в віках.

Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності України. Офіційно це свято встановлене Указом Президента України від 13 листопада 2014 року

№ 871/2014 «Про День Соборності України». Ця знаменна дата символізує єдність українських земель і незламність нашої держави.

Саме цього дня 1919 року на Софійському майдані в Києві проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Ця знакова подія стала історичним завершенням тривалого процесу об’єднання українських земель — Наддніпрянщини та Наддністрянщини — в єдину соборну державу.

У цей день також відзначають проголошення незалежності Української Народної Республіки (УНР) IV Універсалом Української Центральної Ради (1918 р.), що є ключовою подією в історії відновлення української державності.

22 січня 2026 року з нагоди Дня Соборності України на центральній площі селища відбулася година єднання «Соборність України гартована в віках» за участю духовенства, працівників селищної ради, комунальних закладів та установ, військовослужбовців, небайдужих жителів громади.

Ведуча заходу, провідний бібліотекар публічної бібліотеки, акцентувала увагу на історичному значенні злуки УНР і ЗУНР, яка стала правовим та духовним орієнтиром для майбутніх поколінь борців за незалежність. Пам’ять про власну державу у 1917–1921 роках стала одним із наріжних каменів формування національної ідентичності українців і надихала на продовження визвольної боротьби. День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави в єдності українських земель, в єдності фронту і тилу.

Хвилиною мовчання учасники заходу вшанували світлу пам`ять загиблих захисників, борців за волю і незалежність України.

Молитву за Україну, єдність і соборність відслужили митрофорний протоієрей благочиний отець Андрій Мельничук і духовенство.

Представники селищної ради, духовенство та громадськість поклали квіти до пам`ятника Тарасу Шевченку та пам`ятного знаку борцям за волю та незалежність України «Герої не вмирають».

https://ivaselrada.gov.ua/news/1769091240/

+11

Усі реакції:

6363

Кіборги. Жива легенда нашого часу

 
20 січня – День пам’яті захисників Донецького аеропорту. Цю дату було встановлено за ініціативою українських воїнів, які з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року боронили Донецький аеропорт.                                                                        242 дні мужності та відваги, сили та витримки, неабиякого героїзму та сили духу українського воїна. Одна з найтрагічніших і водночас найгероїчніших сторінок російсько-української війни.                                                                                              ДАП героїчно обстоювали люди, які виявилися сильнішими за бетон. Їх стали називати «кіборгами». За найпоширенішою версією, так про захисників Донецького аеропорту  казали вороги, які не могли інакше пояснити, чому гарнізон неможливо взяти штурмом.                                                                                                Кіборги - люди з незламною силою волі і духу. Тільки наша земля могла народити таких воїнів, мужністю і міццю  яких захоплюється світ.                                Історична викладка «Кіборги. Жива легенда нашого часу» - глибока розповідь про захисників Донецького аеропорту, їхні долі, біль, героїзм і людяність.                  Запрошуємо ознайомитися з книгами, що зберігають правду про подвиг кіборгів і нагадують: «Україна стоїть, бо стояли вони».                                                           Пам'ятаємо! Шануємо! Не забудемо!

 

Сумуємо… Герої не вмирають! 

Сьогодні, 13 січня, минає третя річниця з дня загибелі нашого земляка, Героя Іваничівської громади – Кузьмука Омара.

Ця річниця гіркої розлуки, вічного жалю та світлої пам’яті. Швидкоплинний час, на жаль, не лікує рани, а лише притуплює біль, і вчить жити з тим болем, і спогадами.

Омар віддав найдорожче – своє життя – за Україну, за дітей, за наше право жити.

Йому назавжди - 35 років. Тепер він – навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

 Герої не вмирають! Вони стають ангелами-охоронцями в небесному війську.

 

У перший день війни Омар повернувся в Україну з-за кордону та одразу вступив до лав територіальної оборони. Був призваний на військову службу під час мобілізації у листопаді 2022 року, стояв на захисті своєї країни та вірив у перемогу. Омар Васильович проходив службу у десантно-штурмових військах 81 окремої аеромобільної бригади 90 батальйону 2 роти.

Життя захисника обірвалось 13 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області, проте тривалий час Омар рахувався безвісти зниклим.

 

Омар Кузьмук був дуже доброю, надзвичайною людиною, прекрасним спортсменом, веселим, радісним. Люблячий чоловік, найкращий батько та син, який заради близьких був здатний на все. У Героя залишилось двоє дітей, дружина, батьки та брат.

 

Світлий спомин про нашого земляка, мужнього оборонця української землі, назавжди залишиться у наших серцях.

Доземний уклін, щирі співчуття рідним...

 

Світла і вічна пам’ять Захиснику!

З НОВИМ 2026 РОКОМ!

 З НОВИМ 2026 РОКОМ!

Хай Новий Рік буде наповнений світлом , любов'ю та Божим благословенням!
2026 - принеси нам МИР і ПЕРЕМОГУ УКРАЇНИ

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

  Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…                                   
Не серед нас, та разом  з нами. В серцях , у пам’яті, в думках.

 

18 грудня - 3-я річниця від дня загибелі нашого земляка Катана Дмитра Олеговича.

Швидкоплинний час, на жаль, не лікує рани, а лише притуплює біль, і вчить жити з тим болем, і спогадами. Ці спогади - це пам'ять, яка житиме у наших серцях.

 

Дмитру назавжди 29… Тепер він – навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

 

Народився Дмитро 1 грудня 1993р. в с. Морозовичі. З 2000 по 2009 рік навчався в місцевій школі.

З 2010 року проживав у селі Мишів.

Напочатку повномасштабного вторгнення був одним із перших, хто пішов в тероборону, ставши на захист спочатку села, а потім і громади.  Після вручення повістки 8 вересня 2022 року Дмитро Катан вже проходив підготовку на полігоні в м. Рівне.

15 листопада 2022р. прибув у військову частину в м. Яворів Львівської області. Служив у 24-тій окремій механізованій бригаді імені короля Данила на посаді стрільця-помічника гранатометника.

З 17 листопада стояв на захисті м. Бахмут. 14 грудня 2022 року поїхав на бойове завдання, з якого Дмитру не судилось повернутись живим.

18 грудня 2022 року в результаті ворожого обстрілу  в районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області загинув Катан Дмитро.

Хоробрий, відважний та рішучий  – він був підтримкою для всіх, хто його знав. А ще справжній патріот, вірний син України! Таким він назавжди залишиться у пам’яті рідних, бойових побратимів, друзів і знайомих, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.

 

Світла пам’ять Герою! У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю.

 

 

Сильна душею

 

                          Сильна душею

Щорічно 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з обмеженими можливостями . Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами.

Історія життя цієї людини незвичайна, але вона завжди наповнена щастям, радістю, безстрашністю, силою волі та бажанням жити настільки повно, наскільки це можливо. 

 Валентина Протопоп .Талановита, ніжна душею і сильна духом, вона зігріває людські серця своїм теплом, засіває їх добром.

Надзвичайно талановита художниця зуміла передати красу рідного краю, використовуючи лише простий олівець та гелеву ручку.

Пейзажі та натюрморти, досконало виконані художницею, безперечно, виграють різнобарвною гамою, дихають таким рідним і звичним ароматом весняно-осіннього різнотрав'я, відлунюють цокотом копит по скованій морозом дорозі, гомонять дзюрчанням весняних струмочків, виспівують пташиними голосами, наповнюються звуками щоденних господарських клопотів. І хоча на полотнах невеликого формату майже нема людських постатей, тут прочитується повна гармонія співжиття людини з навколишнім середовищем.

Придивіться — і знайдете неповторну мить у кожній гілочці, бруньці та квіточці, подиху вітру, хмаринці, промінчику..

 

Тож хочеться побажати Валентині витримки, здоров’я, оптимізму, можливості втілити в реальності свої плани та задуми.

 

Сумуємо… Герої не вмирають!

 

Швидкоплинний час, на жаль, не лікує рани, а лише притуплює біль, і вчить жити з тим болем, і спогадами. Ці спогади - це пам'ять, яка житиме у наших серцях.

28 листопада 2025 року, минає друга річниця з дня загибелі Героя України, одного з її найкращих синів, воїна Хомича Олександра Івановича, який поклав життя, захищаючи майбутнє своєї країни, її незалежність та свободу.

Ця річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті.

 

ЗагинувХомич Олександр 28 листопада 2023 року біля села Кліщіївка Бахмутського району, Донецької області. 

 

Герою назавжди 50…Тепер він навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Народився 26 липня 1973 р. в селі Лугове. До останньої хвилини життя залишався вірним військовій присязі й народові України.

 

Олександр був сильний, відважний та мужній боєць. Його відвага, сила духу та самопожертва назавжди залишаться в серцях земляків.

Вічний спочинок та світла пам'ять Герою! Низький уклін рідним та близьким воїна.