Авторська ініціатива: книги в дар
бібліотеці.
Подарована
книга – це радість не для однієї людини, а для цілої спільноти читачів.
«Моє
життя теж в надвечір’ї,
Бо прожите – минулий час,
А десь високо, як в сузір’ї,
Дитинства вогник ще не згас».
Недільний день в
бібліотеці розпочався приємною несподіванкою. До нас завітала Марія Семенівна
Збаранська і подарувала дві книжечки поезій. Як виявилось, ця жінка - творча
людина, для якої вірші і вишивка це її хобі , хоча за фахом медична сестра,
вона є нашою землячкою з багатодітної сім’ї родини Васькових, На даний час вона проживає у Верхньодніпровську
на Дніпропетровщині, а сюди приїхала у
гості до сестри Олі. Були зустрічі із однокласниками і візит до нашої бібліотеки.
Одна із книг
подарованих - Марії Семенівні «Ластівка»
-це збірка її поезій різних за тематикою: тут роздуми про сенс життя, кохання і
зраду, радість і страждання. Хороша співрозмовниця, приємна у спілкуванні вона
поділилася своїми думками, що її спонукало писати вірші ,зачитавши найбільш
близькі.
«Світло незабутих
предків» друга подарована книга. ЇЇ автор Іван Демченко, чоловік Марії Семенівни.
Це вже шоста збірка поета, до якої увійшла поетична Шевченкіана та вірші і
поеми останніх років.
У
травні трави стигнуть, як жита,
Шовковий колос
дружно викидають.
Стеблина кожна кличе мов – живи!...
Будь молодим, як
зелен-цвіт весною,
Волошку ніжну марно не зірви,
Йди до людини миром, не війною.
Так
схожа доля вічної трави
На долю жінки – матері земної.
Поет запрошує
небайдужого читача задуматися над болючими питаннями: куди йдеш, людино? Щоб
почути відповідь, автор звертається до світлої пам’яті Великого Кобзаря.
О мово рідна ! Серце України.
Тебе хотіли вирвати не раз.
Та б’ється серце, і в його глибинах
Світає Слово, що творив Тарас.
Душа його, велика, як сузір’я,
Безсмертна, для нащадків буде жить.
Дякуємо за книги і
бажаємо нових творчих здобутків.
Немає коментарів:
Дописати коментар