Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

   
Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Не серед нас, та разом  з нами. В серцях , у пам’яті, в думках.

 

Сьогодні земний день народження захисника України, Небесного Ангела                     

                                       Маргіти Олександра Ігоровича.                                               

                                            28.01.2001  -  28.08.2023                        

 Навіки  22…

Тепер він  навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

28 –го серпня 2023 року , 22-річний сержант Національної гвардії Олександр Маргіта з Іванич помер у Вінницькій лікарні після страшної ДТП, яка сталася 11-го серпня. Герой повертався із завдання, яке отримав від свого командира.

З дитинства мріяв стати військовим і захищати рідну країну від ворогів. Тому в 19 років вступив у Нацгвардію і прослужив 3,5 роки. Став головним сержантом взводу – командиром 1-го відділення взводу управління вогнем і маневру підрозділами 1-го гаубичного артилерійського дивізіону.

Олександр любив свій край, свою Україну, тому прийняв рішення захищати державу від загарбників й підписав контракт на три роки.

Спочатку хлопець перебував у військовій частині Нацгвардії в Луцьку, потім у Хмельницькому, де його й застала повномасштабна війна з росією 24-го лютого. Опісля його відправили охороняти атомну станцію в Нетішині. Коли в червні 2023 року у військового закінчився контракт, він не вагаючись підписав новий, після чого поїхав у військову частину, що дислокується в Калинівці на Вінниччині. Також деякий час був у Жмеринці. Служив в повітряній розвідці.

Хоробрий, відважний та рішучий, винахідливий та працьовитий – він був душею та підтримкою для всіх, хто його знав. А ще справжній патріот, вірний син України!

Він був вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконав свій високий обов’язок. Однак загинув у ДТП.

Вічна пам'ять та вічна шана Герою!

Маруся Чурай - голос і душа пісенної України

 

 
                           Маруся Чурай - голос і душа пісенної України

#400_річчя_Марусі_Чурай

   В Іваничівській дитячій музичній школі пройшла літературно-музична година «Маруся Чурай - голос і душа пісенної України», присвячена 400-річчю берегині українського роду, легендарній співачці і поетесі  часів Богдана Хмельницького - Марусі Чурай.

Присутні слухали сумну журливу  історію Марусі Чурай з інтересом. Адже розповідь стала своєрідною подорожжю в сиву полтавську давнину, коли в муках народжувалась незалежність української землі, коли серед кривавих битв, тяжкої праці проросла й розквітла пісенна душа України.

Марусю традиційно називають "дівчиною з легенди", цікавої й захоплюючої, що впродовж чотирьох століть тривожить серця, викликає подив, спонукає до роздумів . Маруся Чурай – це образ, виплеканий народною уявою.

Мотиви Марусиних пісень стали сюжетом для багатьох художніх творів, зібраних на книжковій полиці. Присутні переглянули - це повість Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала», історичного роману Ліни Костенко «Маруся Чурай», Степана Руданського поема «Розмай» Михайла Старицького драмуа «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Учасники заходу дізналися, що Марусі Чурай приписують авторство близько 20 пісень, які вона написала і, які давно вже стали народними. Серед них найбільш відомими – «В кінці греблі шумлять верби», «На городі верба рясна», «Ой у полі вітер віє», «Посіяла огірочки», «За світ встали козаченьки" , «Ой не ходи,Грицю, та й на вечорниці».

Ці пісні досі живуть й користуються великою любов’ю і популярністю. Звучали пісні  Марусі Чурай у звукозаписі та у виконанні викладачки школи Інни Москаленко.

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

          Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

                            Сушик Олександр Вікторович

                        26.01.1968 – 14.05.2023                                              

Сьогодні Олександру Вікторовичу назавжди 55…   

Тепер він  навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг. 

Військовий Сушик Олександру Вікторович із позивним «Сова» загинув 14 травня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області.

Усе життя прожив у селі Мишів із дружиною. У подружжя народилися п’ятеро дітей. На початку повномаштабного вторгнення Олександр перебував за кордоном, звідки повернувся за власним бажанням та пішов у лави ЗСУ. За весь час служби так і не побував вдома з рідними, адже постійно воював у гарячих точках (Харківська область, Соледар, Бахмут, Часів Яр).

Олександр був справжнім Героєм, рятував життя побратимам, не зважаючи на постійні наступи сил ворога, захищав свою країну до останнього, з честю виконав свій обов’язок та залишився вірним присязі українському народові та Україні!

У скорботі схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю загиблого  захисника України.

Світла пам’ять Герою!

Маруся Чурай Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.

 

                                          
Маруся Чурай  Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.

Ця дівчина не просто так, Маруся,
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа…

                                                          Ліна Костенко

Дівчина-легенда, Чураївна – так називають українську народну піснярку Марусю Чурай. 25 січня  виповнюється 400 років від дня народження .

 ЇЇ ім’я стало світлою пісенною легендою. Доля Марусі Чурай хвилювала багатьох митців ще з кінця ХІХ століття, а її образ став однією з найдраматичніших сторінок української історії часів Козаччини. Народна пам’ять приписує поетесі авторство близько 20 пісень. Серед найвідоміших: «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю» «Сидить голуб на березі», «Засвіт встали козаченьки» та інші . Маруся Чурай стала символом української пісні, яка була і є душею нашого народу.

Марусі Чурай присвячено чимало літературних творів, зокрема балада Левка Боровиковського «Чарівниця», драма Михайла Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», драма Володимира Самійленка «Маруся Чураївна», повість Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала», але найвідомішим з них став історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко.

Маруся Чурай – голос і душа пісенної України. Михайло Стельмах писав : «Три віки ходять пісні, приписувані Марусі Чурай, по нашій землі, три віки любові вже подаровано людям. А попереду – вічність, бо велика любов і велика творчість – невмирущі».

 

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Не серед нас, та разом  з нами. В серцях , у пам’яті, в думках.

Рік тому Герой повернувся на щиті. Земляки встелили його останню дорогу квітами на знак вдячності за вірність державі та українському народові, за захист ціною життя...

Невблаганна смерть забрала життя жителя села Соснина Іваничівської селищної територіальної громади, військовослужбовця, солдата Трачука Миколу Валерійовича.

Виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність,  загинув 24 січня 2024 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новодарівка Пологівського району  Запорізької області.

Герою назавжди 49…

Тепер він  навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким і розділяємо їх горе.    Світла пам’ять Герою! У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю.

 

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Герої не вмирають ! Вони просто перестають бути поруч. Відлітають…              Минає час та не минає біль від втрати.

До когорти Небесного війська  приєднався житель нашої громади, селище Іваничі , Кузьмич Руслан Петрович.

Тепер він  навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг

22 січня - річниця з дня смерті воїна . Не лише на полі бою гинуть захисники України, але й помирають у військових госпіталях. Передчасна смерть забрала життя  військовослужбовця, який був призваний  під час мобілізації . Він віддав своє життя , захищаючи Україну від російських окупантів. До останньої хвилини життя залишався вірним військовій присязі й народові України. Тепер йому навіки 52 роки.
Світла пам’ять Герою! У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю.

Перевесло неспокійних літ

 

                           Перевесло неспокійних літ

                               (літературна година)

З ювілеєм – 75! Творчої Вам наснаги, незвичайних сюжетів, блискучих ідей,  здоров’я, великої кількості шанувальників , миру і  перемоги в Україні.

 2 січня славний ювілей завітав на життєвий поріг Надії Гуменюк -  української поетеси, прозаїка, публіциста, члена Національної спілки письменників України, заслуженого журналіста України, лауреата багатьох літературних премій . Надія Павлівна Гуменюк, дружина відомого волинського письменника Володимира Лиса. Авторка понад чотирьох десятків книжок: поезії, прози, твори для дітей.

Слово, яке дарує нам Надія Гуменюк, і світле, і тривожне. Воно зачіпає струни людської душі, торкається нашої болючої історії.

Життя як детектив. Життя як драма. Життя як воскресіння. В них – кохання і зрада, любов і ненависть, надія і випробування.  Письменниця любить своїх героїв. ЇЇ твори дарують нам надію на те, що слово в літературі живе і освітлює мудрістю наші нелегкі будні.

І…новинка. Новий великий роман  Надії Гуменюк «Твоя навіки…». Це зворушлива історія кохання, оповита випробуваннями, війною, розлуко, та невблаганними поворотами долі. Радимо зануритися в цей твір нашим шанувальникам й поціновувачам сюжетів з реальним історичним підгрунтям.

Твори Надії Гуменюк вселяють нам надію на те, що слово в літературі живе і освітлює мудрістю наші нелегкі будні.

Тому романи письменниці не загубляться серед книжкових новинок і кожен знайде собі видання на свій смак. Тому варто завітати до книгозбірні і вибрати книги .

 Дорогі наші колеги, читачі та друзі бібліотеки! Сердечно вітаємо вас з Новим роком!

Хай в році новому біда вся минеться,

Здоров'я і щастя до всіх посміхнеться,

У кожному домі, у кожній родині!

Хай мир запанує по всій Україні!

Запрошуємо вас у затишний світ нашої книгозбірні! Тут ви можете ознайомитися як з класичними, так і сучасними творами, що відображають магію зимових свят та дарують святковий настрій.

Почати рік із книги – це як налаштувати компас свого часу в правильному напрямку. Адже кожна сторінка – це можливість відкрити щось нове.

Саме зараз час обрати те, що буде надихати вас у новому році:

неймовірний роман, який зігріє холодними вечорами

духовну чи мотиваційну літературу, щоб почати рік із натхнення

історії для маленьких читачів, щоб створити справжню казку вдома.

Заходьте до нас, щоб обрати книгу, яка стане вашим супутником у святкові чи будні дні. Або ж просто забігайте на чашку теплого спілкування й атмосферу затишку серед наших полиць.