Хай линуть звуки благовісні!

 

                                       

                                          
Хай линуть звуки благовісні!

Великдень для християн є одним із  найвеличніших свят, яке відзначають  щороку навесні в Світлу Неділю. Це великий день, який прославляє Воскресіння Ісуса Христа. Він знаменує собою любов до життя, перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Христос вчить нас воскрешати себе мудрістю і терпимістю.

Сьогодні в умовах війни Великдень – це не лише весна, з цим святом пов’язані надії кожного українця на нашу Перемогу та відбудови України.

Українці відроджують та свято бережуть свої національні традиції. Щоб згадати пов’язані з Великоднем народні й сімейні звичаї, напередодні Величного Свята організували для відвідувачів бібліотеки книжково-писанковий вернісаж «Хай линуть звуки благовісні!». З видань, які представлені на виставці, ви не тільки дізнаєтесь про походження свята, але що потрібно покласти у великодній кошик, віднайдете смачні рецепти пасок, як писати писанки оздоблені українськими орнаментами.

Тож запрошуємо до перегляду.

Щиро вітаємо із Світлим святом  Воскресіння Христового ! Бажаємо миру, добра , злагоди та смачної паски в кожному домі!

Найкраща поезія на всі випадки життя: вірші Ліни Костенко , від яких щемить в серці

 

                        Найкраща поезія на всі випадки життя:                                      

                    вірші Ліни Костенко , від яких щемить в серці

#ЛІНА_КОСТЕНКО  

Ліна Костенко. Її ім’я – одне з тих, що відомі кожному українцеві. 

 Вечір поетичного настрою був присвячений ювілею Ліни Костенко, відомої української поетеси, яка відзначила 19 березня своє 95-річчя.

Ми вітаємо Ліну Василівну з ювілеєм і бажаємо їй здоров’я, нових творчих звершень та наснаги! А вам , шановні читачі, ніколи не розлучатися з неповторною, мудрою поезією нашої геніальної сучасниці.

Ліна Костенко- перлина сучасної української  літератури. Її твори не лише цікаві та влучні, а й глибоко актуальні. Все своє життя вона лишається справжнім борцем з неправдою, показовістю, а зброя її – твори.                                                                                                                       Вона вміє зачепити, змусити думати, мріяти та діяти.

Її поетичний світ – різноманітний. Усе хвилює душу поетеси – історичне минуле українського народу, його сьогодення, цінності, кохання, проблеми екології.

Учасники заходу мали чудову нагоду дізнатися про основні віхи життєвого шляху відомої поетеси, її громадянську позицію, відкрити для себе дивовижний світ художнього слова Ліни Костенко. Про творчість видатної поетеси говорили всі разом: читали улюблені вірші, цитати, уривки з роману «Маруся Чурай» та «Берестечко».

У програмі вечора переглянули відеоролики з віршами поетеси, в тому числі, покладеними на музику.

Вслухайтесь в Слово, серцем доторкніться його чар, вдумайтесь у глибокий зміст – і вам відкриється багато таємниць, життєвих і поетичних.

Світлана Талан: творчість, що проходить крізь серце

Сьогодні наша бібліотечна світлиця знову зібрала шанувальників художнього слова на онлайн - зустріч з надзвичайно цікавою людиною, однією з найпопулярніших сучасних українських авторок, членкинею Національної спілки письменників України, володаркою титулу "Золотий письменник України", неодноразовою лауреаткою конкурсу "Коронація слова", володаркою нагороди "За кращий роман на гостросюжетну тематику" - Світланою Талан.

Це була розмова, яка глибоко зачепила серця всіх присутніх.

Світлана Талан поділилася своєю історією – непростою, болючою, але сповненою сили духу. Особливо емоційним був її спогад про Сєвєродонецьк – рідне місто, яке вона двічі змушена була залишити.

Окремою частиною стала розмова про її книги. Пані Світлана розповіла про прототипів героїв, реальних людей, які стали основою її романів. Їхні долі – це живі історії боротьби, любові, втрат і перемог.

Ця зустріч дійсно стала справжнім одкровенням - щира, прониклива, душевна.

Дякуємо всім, хто був з нами цього дня. А Світлані Талан – за її мужність, її книги та за неймовірно тепле спілкування.

Українські добровольці: історія безстрашних

Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. Людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил. У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

З нагоди цього пам’ятного дня у бібліотеці організована патріотична викладка «Українські добровольці: історія безстрашних», де експонуються книги про героїзм і мужність українців та воїнів-захисників рідної землі.

Голос війни

 

24 лютого 2025 року – третя річниця початку повномасштабного вторгнення, і цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.

Три роки війни – великої, важкої, визвольної… Три роки боротьби, віри та єдності…  1067 днів сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1067 днів мужності, незламності, героїчного спротиву….

Виставка «Голос війни»  –  це  розповідь про  історію нашої країни, її героїв і боротьбу за незалежність. Тут представлені  публіцистичні, документальні, художні твори, інтерв'ю, автори яких є безпосередніми учасниками воєнних подій або глибокими співтворцями художнього відлуння війни.

Книги про війну в Україні є не лише літературними творами, а й свідченнями подій, що визначають історію сучасності. У них розкриваються долі людей, які пройшли крізь випробування, описуються битви за свободу, біль втрат і надія на перемогу.

Ми щиро дякуємо нашим Захисникам - мужнім Героям,які боронять рідну землю.

Ми пам'ятаємо всіх тих хто віддав життя за Україну.

Подорож океаном рідної мови

21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови.

Мова – це наша неоціненна спадщина, з якою ми не розлучаємося протягом всього життя. Слово – це початок усіх наук. Це джерело, яке постійно потрібно збагачувати, доповнювати, вивчати, адже “слово до слова і зложиться мова”.

Цей день подарував нагоду в котрий раз заглибитися в історію, світ, красу і силу нашої рідної української мови. У бібліотеці відбулася інтелектуально-розважальна гра «Подорож океаном рідної мови». Учасниками були учні 9 - Б класу Іваничівського ліцею №1. Вони змагалися у дотепності, кмітливості та любові до рідного слова. Усі діяли за правилами завдань, допомагаючи один одному та продемонстрували свою ерудицію та майстерність. Кожен учасник отримав позитивні емоції та впевнився у важливості подальшого вдосконалення рідної мови.

Любімо, плекаймо, оберігаймо нашу святу мовну скарбницю, пишаймося своїм словом! Шануймо мову, вивчаймо її, розвиваймо - вона наш генетичний код!

Солов’їна мова українська!

 

                               

Солов’їна мова українська!

«Слово – то мудрості промінь,
слово – то думка людська.»

                               Леся Українка

   21 лютого в Україні та світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Мова є душею нації, її генетичним кодом . Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Українське слово починалося з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, поглиблювалося під пером Івана Котляревського, Тараса Шевченка, удосконалювалося Панасом Мирним, Лесею Українкою та багатьма видатними українцями.

Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського, котрого вважають основоположником нової української мови.

Слова для Лесі Українки мали дуже велике значення, були для неї засобом вираження творчої думки, засобом для об’єднання однодумців. Леся Українка залишила нам у спадок «Лісову пісню» - гімн красі нашої мови. Пам’ятаємо та вшановуємо її талант. Вона любила Україну, жила Україною, боролася за Україну, а її пророче слово і досі залишається актуальним: « Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає!»

Ці надважливі цінності українці знову виборюють зі зброєю в руках. Для нас, як ніколи, важливо підтримувати свою рідну мову словом, віршами, піснею, утверджувати українську мову як державну. Це та рушійна сила, яка об’єднала українців і весь світ та веде до перемоги України.

 Книжкова виставка  розкриває перед відвідувачами бібліотеки історію походження української мови, непростий шлях її розвитку, всю велич та красу рідної мови у творах Лесі Українки, Тараса Шевченка ,Івана Котляревського , Івана Франка.

Ми могутні й міцні в своїй мові. З Днем рідної мови!

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

           

        Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

   Минає перша річниця з дня смерті Юрія Вишневського, коли зупинилося серце нашого земляка.

16 лютого жителі Іваничівської громади провели в останню путь 36-річного військовослужбовця Юрія Вишневського.

Воїн проходив службу у 2 відділенні охорони роти охорони Третього відділу Володимир-Волинського районного ТЦК та СП.

Востаннє нашому земляку віддали військові почесті, рідним вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини. На честь солдата пролунав трикратний стрілецький салют. 

  Тепер він  навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Щирі співчуття рідним та близьким померлого.

                  Світла пам’ять Герою!

Шашковий турнір пам’яті Василя Паїсовича Бика.

 

Шашковий турнір пам’яті Василя Паїсовича Бика.

Сьогодні, 9 лютого в книгозбірні відбувся шашковий турнір  пам’яті Василя Паїсовича Бика, відомого любителя шахів і шашок, вчителя, який сіяв, плекав добре, мудре і вічне. Він все своє життя вчив цієї мудрої гри  і віддав себе популяризації, поширенню шахів і шашок серед населення району та підростаючого покоління. 10 лютого йому виповнилося б  87 років.

Перед початком гри  учасники турніру хвилиною мовчання вшанували пам'ять   захисників і захисниць України та усіх українців, які загинули в російсько- українській війні.

Зініціювали проведення турніру Сергій Лойко,  Андрій Клявзунік та  Віталій Гуменюк. Саме вони активно пропагують гру в шашки серед жителів громади, продовжуючи благородну справу свого наставника.

 В інтелектуальній боротьбі за звання кращих змагалися  наші краяни та гості з Нововолинська, Володимира, Литовежа. Приємно те , що серед учасників є молодь. Так , наймолодшим учасником гри став учень 7 класу Іваничівського ліцею №1 Денис Білецький.

 За підсумками гри  перше місце виборов Сергій Лойко (Іваничі), друге – Олександр Огороднік (Литовеж) , третє – Сергій Вавринюк (Іваничі).

То ж традиція проведення турнірів живе  , як і пам’ять про Василя Паїсовича Бика.

Вітаємо переможців та бажаємо перемоги для України.

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

   
Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Не серед нас, та разом  з нами. В серцях , у пам’яті, в думках.

 

Сьогодні земний день народження захисника України, Небесного Ангела                     

                                       Маргіти Олександра Ігоровича.                                               

                                            28.01.2001  -  28.08.2023                        

 Навіки  22…

Тепер він  навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

28 –го серпня 2023 року , 22-річний сержант Національної гвардії Олександр Маргіта з Іванич помер у Вінницькій лікарні після страшної ДТП, яка сталася 11-го серпня. Герой повертався із завдання, яке отримав від свого командира.

З дитинства мріяв стати військовим і захищати рідну країну від ворогів. Тому в 19 років вступив у Нацгвардію і прослужив 3,5 роки. Став головним сержантом взводу – командиром 1-го відділення взводу управління вогнем і маневру підрозділами 1-го гаубичного артилерійського дивізіону.

Олександр любив свій край, свою Україну, тому прийняв рішення захищати державу від загарбників й підписав контракт на три роки.

Спочатку хлопець перебував у військовій частині Нацгвардії в Луцьку, потім у Хмельницькому, де його й застала повномасштабна війна з росією 24-го лютого. Опісля його відправили охороняти атомну станцію в Нетішині. Коли в червні 2023 року у військового закінчився контракт, він не вагаючись підписав новий, після чого поїхав у військову частину, що дислокується в Калинівці на Вінниччині. Також деякий час був у Жмеринці. Служив в повітряній розвідці.

Хоробрий, відважний та рішучий, винахідливий та працьовитий – він був душею та підтримкою для всіх, хто його знав. А ще справжній патріот, вірний син України!

Він був вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконав свій високий обов’язок. Однак загинув у ДТП.

Вічна пам'ять та вічна шана Герою!

Маруся Чурай - голос і душа пісенної України

 

 
                           Маруся Чурай - голос і душа пісенної України

#400_річчя_Марусі_Чурай

   В Іваничівській дитячій музичній школі пройшла літературно-музична година «Маруся Чурай - голос і душа пісенної України», присвячена 400-річчю берегині українського роду, легендарній співачці і поетесі  часів Богдана Хмельницького - Марусі Чурай.

Присутні слухали сумну журливу  історію Марусі Чурай з інтересом. Адже розповідь стала своєрідною подорожжю в сиву полтавську давнину, коли в муках народжувалась незалежність української землі, коли серед кривавих битв, тяжкої праці проросла й розквітла пісенна душа України.

Марусю традиційно називають "дівчиною з легенди", цікавої й захоплюючої, що впродовж чотирьох століть тривожить серця, викликає подив, спонукає до роздумів . Маруся Чурай – це образ, виплеканий народною уявою.

Мотиви Марусиних пісень стали сюжетом для багатьох художніх творів, зібраних на книжковій полиці. Присутні переглянули - це повість Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала», історичного роману Ліни Костенко «Маруся Чурай», Степана Руданського поема «Розмай» Михайла Старицького драмуа «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Учасники заходу дізналися, що Марусі Чурай приписують авторство близько 20 пісень, які вона написала і, які давно вже стали народними. Серед них найбільш відомими – «В кінці греблі шумлять верби», «На городі верба рясна», «Ой у полі вітер віє», «Посіяла огірочки», «За світ встали козаченьки" , «Ой не ходи,Грицю, та й на вечорниці».

Ці пісні досі живуть й користуються великою любов’ю і популярністю. Звучали пісні  Марусі Чурай у звукозаписі та у виконанні викладачки школи Інни Москаленко.