Літературні скарби Європи

 

 Сьогодні ми відзначаємо День Європи — символ єдності, миру та спільних цінностей. Для України це особливе свято, адже ми твердо обрали європейський шлях — шлях свободи, гідності, розвитку та незалежності.

Ми — частина європейської родини, і наше прагнення до ЄС — це прагнення до кращого майбутнього. Нехай цей день нагадає нам: Україна — це Європа!

Країни, що входять до Європейського Союзу, мають багату літературну спадщину.

Книжкова виставка «Літературні скарби Європи»  – це ще одна нагода долучитися до літературного надбання  найкращих  європейських майстрів пера, які залишили нам багатогранну спадщину – свої твори.

Від філософських роздумів до карколомних детективів, від ніжних мелодрам до моторошних трилерів – сучасна європейська література вражає своїм безмежним розмаїттям!  У цих книгах закодовані свідомість, спосіб мислення, характери країн Європи, які мають чимало відмінностей, але об’єднані системою цінностей – добре зрозумілими і близькими нам, українцям.

Завітайте до нашої бібліотеки і помандруйте в цікавий світ книг європейських авторів.

Війна у серці, пам’яті, книжках…

8 травня 2025 року – 80-та річниця Перемоги над нацизмом у Європі та День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років.

Друга світова війна – це трагедія і гуманітарна катастрофа, яка коштувала життя десяткам мільйонам людей і завдала непоправних втрат людській цивілізації та культурі. Через цю війну пройшла кожна українська родина, часом до самопожертви – на фронтах, у тилу, в окопах… Лихо світового масштабу, що назавжди закарбувалося у пам’яті та історії.

У ці травневі дні ми долучаємось до збереження пам’яті, закликаємо читати, переосмислювати, більше дізнаватися про події Другої світової війни.

Усвідомити трагічні події воєнного лихоліття нам допомагають книги. Вони змушують нас плакати, сумувати, вони володіють великою очисною силою. А головне – не дозволяють нам забути важливі речі.

Пропонуємо добірку книг, яка, сподіваємось, допоможе глибше усвідомити й пережити правду про війну. На їх сторінках описуються не лише історичні факти, а й розповідається про повсякденні подвиги наших дідів та прадідів, про кохання, дружбу, надію, горе, смерть, радість, самопожертву та самовіддане бажання допомогти іншим, – другими словами – війна і ціна за неї.

УПА.Слава, шана, пам'ять навіки!

 

                        УПА. Слава, шана, пам’ять навіки!

4 травня, на Кургані Слави Нові Іваничі ,відбулася година-реквієм по вшанування  борців за волю України.

Кожного року, у другу неділю після Світлого Христового Воскресіння, у день жінок-мироносиць, приходять представники селищної ради, духівництво та небайдужі жителі громади на це святе місце, щоб воскресити у пам’яті одну із трагічних сторінок нашої багатостраждальної історії , вшанувати

та вклонитися   світлій пам’яті полеглих, закатованих і похованих у спільній могилі борців за волю України з лав ОУН-УПА  .                          

 Усіх загиблих борців за волю України від доби козацької, до повстанців і героїв новітньої історії вшанували хвилиною мовчання.

Настоятелі Свято-Покровського храму селища Іваничі митрофорні протоієреї отці Андрій та Василь відслужили поминальну літію за загиблими борцями за волю і незалежність України в усі часи – вояків УПА, героїв Небесної Сотні , героїв, що загинули на війні проти російського агресора.

Щороку до цього святого місця приходять діти, онуки та правнуки учасників визвольної боротьби: родини Лемещуків, Романюків, Колесників, Мазурків, Шимчуків, Дорощуків,  Горбачевської , Салатюків, щоб вклонитися пам`яті своїх рідних.

До Хреста на кургані присутні поклали квіти та лампадки.

Герої не вмирають! А пам'ять не згасає......

 

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Не серед нас, та разом  з нами. В серцях , у пам’яті, в думках.

Сьогодні , 2 травня минає перша річниця  з дня загибелі військовослужбовця Ярослава Каламуняка, уродженця Іванич, мешканця Нововолинська.

Життя захисника обірвалось 2 травня 2024 року , під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Верхньо- Кам’янське Бахмутського району Донецької області.

Ярославу – назавжди 37 років.

Тепер він  навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Ярослав був призваний під час мобілізації і вірний військовій присязі на вірність українському народу, виконав свій військовий  обов’язок в бою за Україну, за її свободу і незалежність.

Світлий, добрий спомин про захисника України назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його бойових побратимів, родичів і земляків!

Світла пам’ять Герою! У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю.

Василь Зінкевич: Музика Весни!

 

                      

                      Василь Зінкевич: Музика весни

         Василю Зінкевичу -80!

Дзвенить крізь століття українська пісня, відлунюючи в серцях прийдешніх поколінь. Їй, українській пісні, присвятив усе своє життя Народний артист України, Герой України, лауреат Шевченківської премії, естрадний виконавець Василь Іванович Зінкевич.

     1 травня  Василю Зінкевичу виповнилося -80!

Вітаємо ювіляра! З роси і води, здоров’я та миру на многії і благії літа від усіх шанувальників України!

 

З нагоди ювілею , в затишній бібліотечній світлиці зібралися на музичну годину надвечірці. Всі присутні отримали неймовірні враження і насолоду, маючи змогу доторкнутися  до прекрасної музики Василя Зінкевича.

 

Василь Іванович Зінкевич — ім’я, яке назавжди вписане в історію української музики. Його дзвінкий голос, благородна манера виконання зробили його справжнім символом української естради. Він не просто співає — він проживає кожну пісню, передаючи її душу слухачеві.

Пісні В.Івасюка “Червона рута”, “Пісня буде поміж нас”, М.Мозгового “Моя земля”, “На щастя, на долю”, П.Дворського “Твої очі”, І.Перчука “Там, на полонині”, “Музика звучить”, І.Білозіра “Надивлюсь на тебе”, “Материнська світлиця” та багато інших у виконанні нашого земляка Василя Зінкевича вже давно ввійшли до золотого фонду української музики.

Його творчість – це не просто музика, це частина української душі. Його пісні живуть, квітнуть, передаються  з покоління в покоління, в них наша душа, характер і любов мільйонів слухачів.

 Пам’яті Героя… Минає час та не минає біль від втрати

Час неможливо зупинити. Але він не зітре з нашої пам'яті імена Героїв сьогодення – земляків, які віддали життя у війні за Україну.

Минає третя річниця з дня загибелі героя Іваничівщини Павлишина Івана Сергійовича.

Народився 15 травня 1996 року у смт Іваничі. З першого по шостий клас навчався у Іваничівській загальноосвітній школі №1. А з сьомого по дев'ятий клас – у загальноосвітній школі села Милятин. Після 9-го класу вступив до Волинського училища професійної підготовки працівників міліції. Повернувшись в рідні Іваничі, навчався в 11 класі Іваничівської заочної школи. Після закінчення школи їздив на заробітки за кордон, працював на будівництві. Іван Сергійович був дуже доброю людиною, завжди старався допомогти іншим. У підлітковому віці, проживаючи у селі, часто працював у полі, орав, сіяв. На військову службу не призивався за станом здоров'я.

24.02.2022р., тільки-но почув, що почалася війна, вирішив піти добровольцем. На той час Іван Павлишин проживав у місті Червоноград, у громадянському шлюбі, є чотирирічний син. Мама, Ганна Іванівна, приїжджала допомагати доглядати онука. Почувши, про початок війни, вирішили забрати хлопчика в Іваничі. Іван Сергійович провів маму з сином на автовокзал, і лише тоді, коли вони сідали в автобус повідомив, що йде захищати Батьківщину. Коли 24 лютого він пішов у військкомат записуватись у добровольці, його не взяли через непридатність за станом здоров'я. 28 лютого Павлишин Іван знову прибув до військкомату, де йому черговий раз відмовили. 3 березня, коли він пішов третій раз, його взяли. Іван Сергійович проходив підготовку у Старичах, звідки був відправлений у Черкаси. Там він прийняв присягу. Пізніше їхня бригада була перекинута до Авдіївки.

Коли Іван Павлишин телефонував додому, розповідав про жахливі бої, казав, що там, на Сході, горить земля. Іван Сергійович перебував на службі у 110 бригаді, мав позивний «Соловей». Їх часто перекидали то в одну роту, то в іншу. Спочатку він був у 3 батальйоні 3 роти, а потім його перевели у 9 роту.

28 квітня 2022 року Іван зателефонував додому і повідомив, що виходить на нульову позицію, і якщо не буде на зв'язку впродовж 2-3 тижнів, то значить, вже його немає в живих. Тоді їх мали посилати у розвідку. Іван Сергійович вирішив піти замість свого друга, сказавши, що йому ще рано. Хлопці, які були з ним, дякували що завдяки йому залишилися живі. Саме того вечора вони бачилися останній раз. Адже, пішовши у розвідку, Іван Павлишин потрапив під артилерійський обстріл, під час якого отримав 5 поранень у ліву сторону.

Під час виконання бойового завдання щодо здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації в результаті бойових уражень під час міноментно-артилерійського обстрілу з боку противника 29 квітня 2022 року загинув Іван Сергійович Павлишин, мешканець смт Іваничі. Два тижні не дожив до свого 26-ліття. Його поховали на кладовищі «Краснопілля» на сході як невідомого, бо коли забирали тіла з поля бою, його тіло випадково забрали разом з тілами воїнів з 29 бригади. Адже він був без документів і телефона.

Рідні Івана Павлишина дуже довго шукали його. У пошуках їм допомагали волонтери. Вони поширювали фотографії Івана у соцмережах, зверталися по допомогу у військову частину, але нічого не допомагало. Іван Сергійович рахувався зниклим безвісти. Мама і сестра згадали, що у нього було особливе тату на руці, вони почали поширювати цю фотографію в інтернеті. І саме завдяки цьому їм вдалося знайти його. Завдяки проведенню ДНК-експертизи вдалося підтвердити особу Павлишина І.С.

Мама Івана прагнула перепоховати його на кладовищі в Іваничах. Тож згодом загиблий Герой знайшов спокій на рідній землі. Перепоховання Героя Івана Павлишина відбулося 27 жовтня 2022 року об 11.30 у Свято - Покровському храмі смт Іваничі.

Жителі Іваничівської громади зі скорботою в серцях провели в останню путь військового Івана Павлишина. Герой був вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконавши свій службовий обов’язок, віддавши за мир в Україні найцінніше – власне життя.

Переглянути статистику та оголошення

Просувати допис

Усі реакції:

2222

Хай линуть звуки благовісні!

 

                                       

                                          
Хай линуть звуки благовісні!

Великдень для християн є одним із  найвеличніших свят, яке відзначають  щороку навесні в Світлу Неділю. Це великий день, який прославляє Воскресіння Ісуса Христа. Він знаменує собою любов до життя, перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Христос вчить нас воскрешати себе мудрістю і терпимістю.

Сьогодні в умовах війни Великдень – це не лише весна, з цим святом пов’язані надії кожного українця на нашу Перемогу та відбудови України.

Українці відроджують та свято бережуть свої національні традиції. Щоб згадати пов’язані з Великоднем народні й сімейні звичаї, напередодні Величного Свята організували для відвідувачів бібліотеки книжково-писанковий вернісаж «Хай линуть звуки благовісні!». З видань, які представлені на виставці, ви не тільки дізнаєтесь про походження свята, але що потрібно покласти у великодній кошик, віднайдете смачні рецепти пасок, як писати писанки оздоблені українськими орнаментами.

Тож запрошуємо до перегляду.

Щиро вітаємо із Світлим святом  Воскресіння Христового ! Бажаємо миру, добра , злагоди та смачної паски в кожному домі!