Пам’яті Героя… Минає час та не минає біль від втрати

Час неможливо зупинити. Але він не зітре з нашої пам'яті імена Героїв сьогодення – земляків, які віддали життя у війні за Україну.

Минає третя річниця з дня загибелі героя Іваничівщини Павлишина Івана Сергійовича.

Народився 15 травня 1996 року у смт Іваничі. З першого по шостий клас навчався у Іваничівській загальноосвітній школі №1. А з сьомого по дев'ятий клас – у загальноосвітній школі села Милятин. Після 9-го класу вступив до Волинського училища професійної підготовки працівників міліції. Повернувшись в рідні Іваничі, навчався в 11 класі Іваничівської заочної школи. Після закінчення школи їздив на заробітки за кордон, працював на будівництві. Іван Сергійович був дуже доброю людиною, завжди старався допомогти іншим. У підлітковому віці, проживаючи у селі, часто працював у полі, орав, сіяв. На військову службу не призивався за станом здоров'я.

24.02.2022р., тільки-но почув, що почалася війна, вирішив піти добровольцем. На той час Іван Павлишин проживав у місті Червоноград, у громадянському шлюбі, є чотирирічний син. Мама, Ганна Іванівна, приїжджала допомагати доглядати онука. Почувши, про початок війни, вирішили забрати хлопчика в Іваничі. Іван Сергійович провів маму з сином на автовокзал, і лише тоді, коли вони сідали в автобус повідомив, що йде захищати Батьківщину. Коли 24 лютого він пішов у військкомат записуватись у добровольці, його не взяли через непридатність за станом здоров'я. 28 лютого Павлишин Іван знову прибув до військкомату, де йому черговий раз відмовили. 3 березня, коли він пішов третій раз, його взяли. Іван Сергійович проходив підготовку у Старичах, звідки був відправлений у Черкаси. Там він прийняв присягу. Пізніше їхня бригада була перекинута до Авдіївки.

Коли Іван Павлишин телефонував додому, розповідав про жахливі бої, казав, що там, на Сході, горить земля. Іван Сергійович перебував на службі у 110 бригаді, мав позивний «Соловей». Їх часто перекидали то в одну роту, то в іншу. Спочатку він був у 3 батальйоні 3 роти, а потім його перевели у 9 роту.

28 квітня 2022 року Іван зателефонував додому і повідомив, що виходить на нульову позицію, і якщо не буде на зв'язку впродовж 2-3 тижнів, то значить, вже його немає в живих. Тоді їх мали посилати у розвідку. Іван Сергійович вирішив піти замість свого друга, сказавши, що йому ще рано. Хлопці, які були з ним, дякували що завдяки йому залишилися живі. Саме того вечора вони бачилися останній раз. Адже, пішовши у розвідку, Іван Павлишин потрапив під артилерійський обстріл, під час якого отримав 5 поранень у ліву сторону.

Під час виконання бойового завдання щодо здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації в результаті бойових уражень під час міноментно-артилерійського обстрілу з боку противника 29 квітня 2022 року загинув Іван Сергійович Павлишин, мешканець смт Іваничі. Два тижні не дожив до свого 26-ліття. Його поховали на кладовищі «Краснопілля» на сході як невідомого, бо коли забирали тіла з поля бою, його тіло випадково забрали разом з тілами воїнів з 29 бригади. Адже він був без документів і телефона.

Рідні Івана Павлишина дуже довго шукали його. У пошуках їм допомагали волонтери. Вони поширювали фотографії Івана у соцмережах, зверталися по допомогу у військову частину, але нічого не допомагало. Іван Сергійович рахувався зниклим безвісти. Мама і сестра згадали, що у нього було особливе тату на руці, вони почали поширювати цю фотографію в інтернеті. І саме завдяки цьому їм вдалося знайти його. Завдяки проведенню ДНК-експертизи вдалося підтвердити особу Павлишина І.С.

Мама Івана прагнула перепоховати його на кладовищі в Іваничах. Тож згодом загиблий Герой знайшов спокій на рідній землі. Перепоховання Героя Івана Павлишина відбулося 27 жовтня 2022 року об 11.30 у Свято - Покровському храмі смт Іваничі.

Жителі Іваничівської громади зі скорботою в серцях провели в останню путь військового Івана Павлишина. Герой був вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконавши свій службовий обов’язок, віддавши за мир в Україні найцінніше – власне життя.

Переглянути статистику та оголошення

Просувати допис

Усі реакції:

2222