Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Герої не вмирають. Вони просто перестають бути поруч. Відлітають….. Тихенько і не попрощавшись. Мали плани, хотіли любити, виховувати дітей, працювати, радіти життю. Не судилось……

Стали зірками в небі. Янголами-охоронцями.

Страшна війна забирає найкращих – сильних, відданих, щирих серцем патріотів.

 

28 серпня 2026 року минає третя річниця , від дня, коли невблаганна смерть забрала життя  жителя селища Іваничі , військовослужбовця, молодшого сержанта Маргіту Олександра Ігоровича, який віддав своє життя за майбутнє нашої країни, за її незалежність та свободу.

 

22-річний сержант Національної гвардії Олександр Маргіта з Іванич помер у Вінницькій лікарні 28-го серпня після страшної ДТП, яка сталася 11-го серпня. Герой повертався із завдання, яке отримав від свого командира. Водій автомобіля, який мчав навпроти, втратив свідомість і влетів у пікап військових, розтрощивши його.

 

Захищав Україну від окупантів. Однак загинув у ДТП.

 

Саша з дитинства мріяв про військові шеврони і захищати рідну країну від ворогів. Тому в 19 років вступив у Нацгвардію і прослужив 3,5 роки. Не злякався війни, яка почалася 2014 року, проголошення Антитерористичної операції, а потім операції Об’єднаних сил. Став головним сержантом взводу – командиром 1-го відділення взводу управління вогнем і маневру підрозділами 1-го гаубичного артилерійського дивізіону.

 

Своє життя юнак вирішив присвятити військовій справі. Бо ж саме цим марив змалечку і неодноразово уявляв себе в погонах. Друзі й знайомі неодноразово відмовляли Сашу від цього. Адже усвідомлювали усі ризики і щиро переживали за ще досить юного хлопчину. Однак Олександр любив свій край, свою Україну, тому прийняв рішення захищати державу від загарбників й підписав контракт на три роки.

Спочатку хлопець перебував у військовій частині Нацгвардії в Луцьку, потім у Хмельницькому, де його й застала повномасштабна війна з росією 24-го лютого. Опісля його відправили охороняти атомну станцію в Нетішині. Коли в червні 2023 року у військового закінчився контракт, він не вагаючись підписав новий, після чого поїхав у військову частину, що дислокується в Калинівці на Вінниччині. Також деякий час був у Жмеринці. Служив в повітряній розвідці.

 

 

Хоробрий, відважний та рішучий, винахідливий та працьовитий – він був душею та підтримкою для всіх, хто його знав. А ще справжній патріот, вірний син України!

 

Олександр був сильний, відважний та мужній боєць. Його відвага, сила духу та самопожертва назавжди залишаться в серцях земляків.

 

Таким він назавжди залишиться у пам’яті рідних, бойових побратимів, друзів і знайомих, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.

Тепер він – навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

 

У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю.

 

Низький уклін рідним та близьким воїна.

Світла пам’ять Герою!