Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

Минає час та не минає біль від втрати

Байдовський Сергій Романович

ГЕРОЙ УКРАЇНИ

21 серпня 1990 - 20 лютого 2014

Рядовий Українського реєстрового козацтва. Убитий снайпером 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській у Києві.

20 лютого минає дванадцять років з дня загибелі Героя України, одного з найкращих Синів України, Байдовського Сергія Романовича.

Сергій Байдовський – Герой Небесної Сотні, який навіки залишиться у наших серцях.

Тепер він – навічно з небесною вартою, а над його могилою майорять синьо-жовтий і червоно- чорний – козацький прапори.

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Сергію Байдовському було надано звання Героя України з відзначенням орденом “Золота Зірка” (посмертно).

Сергій народився у місті Нововолинську. Коли батьки поїхали за кордон, Сергій із сестрою Олею та братом Сашком переїхали до бабусі у село Менчичі Іваничівського району ( нині Володимирського) . Школа, університет… Відтоді працював інспектором з безпеки лінійної частини магістральних нафтопроводів «Дружба».

На дозвіллі цікавився історією козацтва. Був членом Українського реєстрового козацтва, мав звання рядового. Їздив до Берестечка приймати присягу козацтву.

Полюбляв подорожувати Україною, захоплювався футболом, відвідував музичні фестивалі.

Уперше приїхав до Києва у грудні 2013 року після побиття студентів на майдані Незалежності, був активним учасником Революції Гідності. Входив до 35-ї сотні Самооборони Майдану, яка мала назву "Волинська Січ". Мав псевдо «друг Байда».

Однією з останніх цитат на своїй сторінці в соцмережі він написав слова Левка Лук’яненка: “Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…” .

Востаннє приїхав до столиці зі Львова в ніч на 19 лютого. А вже вранці, 20 лютого о 09:24 Сергій отримав смертельне поранення - загинув від пострілу в груди на вулиці Інститутській. Сергієві було 23 роки.

22 лютого 2014 року рідні, друзі, десятки тисяч небайдужих людей прощалися з Сергієм.

Чин відспівування відбувся у Верхньому храмі Свято-Троїцького собору міста Луцька. Після чого траурною ходою Героя провели через все місто, співаючи Гімн України та скандуючи: “Слава Україні!” – “Героям слава!”, “Слава нації!” – “Смерть ворогам!”, “Сергій – Герой України!”.

Сергія Байдовського поховано на кладовищі села Менчичі.

Світла пам’ять Герою України! У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю.

Подобається

Коментувати

Поширити