Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

  Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…                                   
Не серед нас, та разом  з нами. В серцях , у пам’яті, в думках.

 

18 грудня - 3-я річниця від дня загибелі нашого земляка Катана Дмитра Олеговича.

Швидкоплинний час, на жаль, не лікує рани, а лише притуплює біль, і вчить жити з тим болем, і спогадами. Ці спогади - це пам'ять, яка житиме у наших серцях.

 

Дмитру назавжди 29… Тепер він – навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

 

Народився Дмитро 1 грудня 1993р. в с. Морозовичі. З 2000 по 2009 рік навчався в місцевій школі.

З 2010 року проживав у селі Мишів.

Напочатку повномасштабного вторгнення був одним із перших, хто пішов в тероборону, ставши на захист спочатку села, а потім і громади.  Після вручення повістки 8 вересня 2022 року Дмитро Катан вже проходив підготовку на полігоні в м. Рівне.

15 листопада 2022р. прибув у військову частину в м. Яворів Львівської області. Служив у 24-тій окремій механізованій бригаді імені короля Данила на посаді стрільця-помічника гранатометника.

З 17 листопада стояв на захисті м. Бахмут. 14 грудня 2022 року поїхав на бойове завдання, з якого Дмитру не судилось повернутись живим.

18 грудня 2022 року в результаті ворожого обстрілу  в районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області загинув Катан Дмитро.

Хоробрий, відважний та рішучий  – він був підтримкою для всіх, хто його знав. А ще справжній патріот, вірний син України! Таким він назавжди залишиться у пам’яті рідних, бойових побратимів, друзів і знайомих, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.

 

Світла пам’ять Герою! У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю.

 

 

Сильна душею

 

                          Сильна душею

Щорічно 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з обмеженими можливостями . Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами.

Історія життя цієї людини незвичайна, але вона завжди наповнена щастям, радістю, безстрашністю, силою волі та бажанням жити настільки повно, наскільки це можливо. 

 Валентина Протопоп .Талановита, ніжна душею і сильна духом, вона зігріває людські серця своїм теплом, засіває їх добром.

Надзвичайно талановита художниця зуміла передати красу рідного краю, використовуючи лише простий олівець та гелеву ручку.

Пейзажі та натюрморти, досконало виконані художницею, безперечно, виграють різнобарвною гамою, дихають таким рідним і звичним ароматом весняно-осіннього різнотрав'я, відлунюють цокотом копит по скованій морозом дорозі, гомонять дзюрчанням весняних струмочків, виспівують пташиними голосами, наповнюються звуками щоденних господарських клопотів. І хоча на полотнах невеликого формату майже нема людських постатей, тут прочитується повна гармонія співжиття людини з навколишнім середовищем.

Придивіться — і знайдете неповторну мить у кожній гілочці, бруньці та квіточці, подиху вітру, хмаринці, промінчику..

 

Тож хочеться побажати Валентині витримки, здоров’я, оптимізму, можливості втілити в реальності свої плани та задуми.