Володимир Івасюк. Життя — як пісня

                                 " Торкнулись пальці клавішів блискучих

                                Й застигли звуки у повітрі, мов туман...

                                Полилась музика . Спокійна - та пекуча

                                У далечінь, в безкрайній океан... "!                                                                            

 

Володимиру Івасюку 4 березня виповнилось б 70 років, та він прожив лише 30. Може не доспівав своєї пісні, може, не до кохав, не дожив, нарешті, але він торкнувся. Він справді торкнувся людських сердець, обпік їх, освітив.

Яким він був у житті і творчості? Про це згадували члени клубу «Надвечір’я»  на  літературно-музичному вечорі-посвяті.                                                 

                                                              

                                                                      

      

                Володимир любив життя, людей, музику, радів успіхам друзів. Він писав так, як відчував. Його пісні були живими, вони бриніли камертоном справжньої України, були сповнені її духом, болем, легендами й казками.  Вони – понад часом. «Водограй « і «Червона рута». Ці пісні називають символом української естради . Та, навіть більше, вони стали національним символом , як калина і тополя, як Дніпро й Карпати, і , безперечно є символом душі її автора.

Одна із останніх  його пісень  має назву «Я ще не все тобі сказав». Так, за тридцять своїх літ він дуже багато не встиг сказати нам, своїм співвітчизникам. Але він завжди йтиме по землі із сонцем в душі, , бо пелюстки з троянд його пісень упали в наші серця навічно. 

            Ну, а пісня? Його пісня  Є І БУДЕ ПОМІЖ НАС!