Андріївські вечорниці

                             Хороший настрій і магічна атмосфера свята надихнули учасницю клубу                                         "Надвечір'я" Ольгу Архипівну Солом'янюк написати ці поетичні рядки.     
       
                             Андріївські вечорниці     

                      

Ми сьогодні дуже раді -

В нас гостина у цій залі.

В гарно прибраній світлиці.

В бібіліотеці - андріївські вечорниці.

У світлиці, як у казці -

господиня у запасці,

Кругом рушники барвінкові

і килими шовкові.

Господиня нас вітає

нових гостей виглядає,

А дівчата-помічниці

розкачують варениці.

В печі калита печеться,

Ось-ось свято розпочнеться.

Нові гості зайшли в хату.

І нас стало так багато.                         

З печі калиту виймають

і нею гостей вітають.

Запрошують приступити

і кусочок відкусити.

Та,щоб її скуштувати

треба добре потанцювати.

Шоб руками не торкати

і загадку відгадати.

Поки калиту кусали,

вже й столи понакривали.

Там - глечики мальовані,

макітри полив'яні..

У глечиках полив'яних

узвар солодкий,духмяний.

У макітирках кругленьких,

вже вареники смачненькі.         

Почалося частування,

згадалося дівування.                                 

Ми співали, жартували

самі себе розважал.

Свято ж створене не нами,

святкувалося віками.

Незабутнє,невмируще

і воно понині суще.

І якщо в ці дні тривожні,

ми ще можем жартувати.

Значить ми - непереможні

і нас так просто не здолати.

 

Дива приходять грудневої ночі

                   

     13 грудня православний світ святкує День Андрія Первозванного. В народі ще це свято називають Калита. На це веселе та колоритне дійство з нетерпінням чекали всі. Бібліотека  зібрала сьогодні гостей на  чарівні посиденьки  на Андріївські вечорниці. 

                     Члени клубу «Надвечір’я» відсвяткували   вечорниці в публічній  бібліотеці за усіма народними традиціями. Присутні мали можливість повернутися у минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, стати учасниками одного з чудових свят. Родзинкою свята було кусання калити.

                    Веселі конкурси, 

чарівне ворожіння, запальні українські пісні, смачна калита – все дарувало радість.

Але особливо були до смаку гарячі вареники. Дійство, яке представили працівники бібліотеки заворожувало і захоплювало.             

               

 

І на вечорницях звичайно, лилась українська пісня. Чарівні жіночі голоси подарували  працівники Центру

культури , дозвілля та спорту Іваничівської селищної ради.

                     Експонати  для інтер’єру української хати допомогли зібрати  працівники музею та центру надання соціальних послуг.

 Приємні враження та гарний настрій винесли із світлиці учасники свята .

.

Українські традиції:свято Андрія

13 грудня Україна святкує День святого Андрія Первозванного.

А проводити в цей день Андріївські вечорниці -- давня традиція українців. Адже у цю ніч можна добряче повеселитися і пожартувати. Вечорниці, як правило, розпочиналися з хати,де збиралися дівчата. Хата – не просто дім, в якому проживала сім’я, це окремий всесвіт, де народжувалися, росли, закохувалися, одружувалися, господарювали та помирали.

Символічне значення мав і кожен елемент хатнього побуту.   Найсвятішою вважалась піч. Вона була символом родинного вогнища. Біля печі збиралися

порадитися, послухати розповіді, провести певні обрядові дії. Стіл застеляли святковою вишитою чи з тканим візерунком скатеркою, на стіл клали хліб, сіль, ставили сухі квіти. На столі обов'язково лежав обрядовий хліб — калачі.

До сьогодні такі традиції збереглися і в  нас, і ми пропонуємо Вам їх перейняти.

Святкування  з музикою, глиняним посудом та смакуванням вареників.

Запрошуємо поринути у вир традицій 13 грудня.

"51/14 - історія нескорених"

             Кожна нова книга – це завжди подія та нове знайомство
  
              « 51/14 - історія нескорених ». 


Ця книга розповідає історію легендарної 51 ОМБр. Майже п’ять сотень сторінок на яких описаний увесь бойовий шлях бригади упродовж 2014-2015 років – Волноваха, Савур-Могила, Лисичанськ, Маріуполь, Іловайськ та інші місця, де довелось воювати нашим бійцям. Окремі розділи присвячені розповідям про волонтерів, капеланів, полонених та найболючіший – про загиблих Героїв.
Авторка книги Жанна Білоцька зазначила, що основною метою було показати правдиву історію про військове з'єднання і відновити чесне ім'я бригади. Це потрібно було робити насамперед заради того, щоб пам’ять про них жила.

Ця книга – не художній твір, це збірка спогадів тих, хто був на війні і тих, кого вона торкнулася.

         
                                   Завітайте до нас – книга чекає!