Голос війни

 

24 лютого 2025 року – третя річниця початку повномасштабного вторгнення, і цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.

Три роки війни – великої, важкої, визвольної… Три роки боротьби, віри та єдності…  1067 днів сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1067 днів мужності, незламності, героїчного спротиву….

Виставка «Голос війни»  –  це  розповідь про  історію нашої країни, її героїв і боротьбу за незалежність. Тут представлені  публіцистичні, документальні, художні твори, інтерв'ю, автори яких є безпосередніми учасниками воєнних подій або глибокими співтворцями художнього відлуння війни.

Книги про війну в Україні є не лише літературними творами, а й свідченнями подій, що визначають історію сучасності. У них розкриваються долі людей, які пройшли крізь випробування, описуються битви за свободу, біль втрат і надія на перемогу.

Ми щиро дякуємо нашим Захисникам - мужнім Героям,які боронять рідну землю.

Ми пам'ятаємо всіх тих хто віддав життя за Україну.

Подорож океаном рідної мови

21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови.

Мова – це наша неоціненна спадщина, з якою ми не розлучаємося протягом всього життя. Слово – це початок усіх наук. Це джерело, яке постійно потрібно збагачувати, доповнювати, вивчати, адже “слово до слова і зложиться мова”.

Цей день подарував нагоду в котрий раз заглибитися в історію, світ, красу і силу нашої рідної української мови. У бібліотеці відбулася інтелектуально-розважальна гра «Подорож океаном рідної мови». Учасниками були учні 9 - Б класу Іваничівського ліцею №1. Вони змагалися у дотепності, кмітливості та любові до рідного слова. Усі діяли за правилами завдань, допомагаючи один одному та продемонстрували свою ерудицію та майстерність. Кожен учасник отримав позитивні емоції та впевнився у важливості подальшого вдосконалення рідної мови.

Любімо, плекаймо, оберігаймо нашу святу мовну скарбницю, пишаймося своїм словом! Шануймо мову, вивчаймо її, розвиваймо - вона наш генетичний код!

А пам’ять не згасає… Річниця смерті Захисника України

 А пам’ять не згасає… Річниця смерті Захисника України

Сьогодні минає перша річниця від того дня, коли зупинилося серце нашого земляка Чури Олександра.

Його війна почалася ще у 2014 році – на Донбасі , тоді Олександра призвали по мобілізації на службу у Збройні Сили України. Від цього шляху – захисту рідної землі – не відступив і тоді, коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії.

Під час служби був командиром відділення взводу мотопіхотного батальйону. Мужньо виконував свій військовий обов’язок, в боях боронив Україну від ворога, її свободу і незалежність.

Воював на території Харківської області, тричі отримував поранення, після яких проходив лікування та реабілітацію у госпіталях. Помер 20 лютого 2024 року .

У скорботі низько схиляємо голови, вшановуючи пам’ять воїна. Нехай світлий спомин про Захисника залишиться в серцях усіх, хто його знав.

Солов’їна мова українська!

 

                               

Солов’їна мова українська!

«Слово – то мудрості промінь,
слово – то думка людська.»

                               Леся Українка

   21 лютого в Україні та світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Мова є душею нації, її генетичним кодом . Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Українське слово починалося з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, поглиблювалося під пером Івана Котляревського, Тараса Шевченка, удосконалювалося Панасом Мирним, Лесею Українкою та багатьма видатними українцями.

Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського, котрого вважають основоположником нової української мови.

Слова для Лесі Українки мали дуже велике значення, були для неї засобом вираження творчої думки, засобом для об’єднання однодумців. Леся Українка залишила нам у спадок «Лісову пісню» - гімн красі нашої мови. Пам’ятаємо та вшановуємо її талант. Вона любила Україну, жила Україною, боролася за Україну, а її пророче слово і досі залишається актуальним: « Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає!»

Ці надважливі цінності українці знову виборюють зі зброєю в руках. Для нас, як ніколи, важливо підтримувати свою рідну мову словом, віршами, піснею, утверджувати українську мову як державну. Це та рушійна сила, яка об’єднала українців і весь світ та веде до перемоги України.

 Книжкова виставка  розкриває перед відвідувачами бібліотеки історію походження української мови, непростий шлях її розвитку, всю велич та красу рідної мови у творах Лесі Українки, Тараса Шевченка ,Івана Котляревського , Івана Франка.

Ми могутні й міцні в своїй мові. З Днем рідної мови!

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

           

        Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

   Минає перша річниця з дня смерті Юрія Вишневського, коли зупинилося серце нашого земляка.

16 лютого жителі Іваничівської громади провели в останню путь 36-річного військовослужбовця Юрія Вишневського.

Воїн проходив службу у 2 відділенні охорони роти охорони Третього відділу Володимир-Волинського районного ТЦК та СП.

Востаннє нашому земляку віддали військові почесті, рідним вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини. На честь солдата пролунав трикратний стрілецький салют. 

  Тепер він  навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Щирі співчуття рідним та близьким померлого.

                  Світла пам’ять Герою!

Шашковий турнір пам’яті Василя Паїсовича Бика.

 

Шашковий турнір пам’яті Василя Паїсовича Бика.

Сьогодні, 9 лютого в книгозбірні відбувся шашковий турнір  пам’яті Василя Паїсовича Бика, відомого любителя шахів і шашок, вчителя, який сіяв, плекав добре, мудре і вічне. Він все своє життя вчив цієї мудрої гри  і віддав себе популяризації, поширенню шахів і шашок серед населення району та підростаючого покоління. 10 лютого йому виповнилося б  87 років.

Перед початком гри  учасники турніру хвилиною мовчання вшанували пам'ять   захисників і захисниць України та усіх українців, які загинули в російсько- українській війні.

Зініціювали проведення турніру Сергій Лойко,  Андрій Клявзунік та  Віталій Гуменюк. Саме вони активно пропагують гру в шашки серед жителів громади, продовжуючи благородну справу свого наставника.

 В інтелектуальній боротьбі за звання кращих змагалися  наші краяни та гості з Нововолинська, Володимира, Литовежа. Приємно те , що серед учасників є молодь. Так , наймолодшим учасником гри став учень 7 класу Іваничівського ліцею №1 Денис Білецький.

 За підсумками гри  перше місце виборов Сергій Лойко (Іваничі), друге – Олександр Огороднік (Литовеж) , третє – Сергій Вавринюк (Іваничі).

То ж традиція проведення турнірів живе  , як і пам’ять про Василя Паїсовича Бика.

Вітаємо переможців та бажаємо перемоги для України.