Сильна душею

 

                          Сильна душею

Щорічно 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з обмеженими можливостями . Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами.

Історія життя цієї людини незвичайна, але вона завжди наповнена щастям, радістю, безстрашністю, силою волі та бажанням жити настільки повно, наскільки це можливо. 

 Валентина Протопоп .Талановита, ніжна душею і сильна духом, вона зігріває людські серця своїм теплом, засіває їх добром.

Надзвичайно талановита художниця зуміла передати красу рідного краю, використовуючи лише простий олівець та гелеву ручку.

Пейзажі та натюрморти, досконало виконані художницею, безперечно, виграють різнобарвною гамою, дихають таким рідним і звичним ароматом весняно-осіннього різнотрав'я, відлунюють цокотом копит по скованій морозом дорозі, гомонять дзюрчанням весняних струмочків, виспівують пташиними голосами, наповнюються звуками щоденних господарських клопотів. І хоча на полотнах невеликого формату майже нема людських постатей, тут прочитується повна гармонія співжиття людини з навколишнім середовищем.

Придивіться — і знайдете неповторну мить у кожній гілочці, бруньці та квіточці, подиху вітру, хмаринці, промінчику..

 

Тож хочеться побажати Валентині витримки, здоров’я, оптимізму, можливості втілити в реальності свої плани та задуми.

 

Сумуємо… Герої не вмирають!

 

Швидкоплинний час, на жаль, не лікує рани, а лише притуплює біль, і вчить жити з тим болем, і спогадами. Ці спогади - це пам'ять, яка житиме у наших серцях.

28 листопада 2025 року, минає друга річниця з дня загибелі Героя України, одного з її найкращих синів, воїна Хомича Олександра Івановича, який поклав життя, захищаючи майбутнє своєї країни, її незалежність та свободу.

Ця річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті.

 

ЗагинувХомич Олександр 28 листопада 2023 року біля села Кліщіївка Бахмутського району, Донецької області. 

 

Герою назавжди 50…Тепер він навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Народився 26 липня 1973 р. в селі Лугове. До останньої хвилини життя залишався вірним військовій присязі й народові України.

 

Олександр був сильний, відважний та мужній боєць. Його відвага, сила духу та самопожертва назавжди залишаться в серцях земляків.

Вічний спочинок та світла пам'ять Герою! Низький уклін рідним та близьким воїна.

Ніл Хасевич – головний художник УПА

 

Ніл Хасевич – головний художник УПА

 

«Поки буде залишатися бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися з ними зброєю, але я б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся у той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива»- ці мудрі слова належать Нілу Хасевичу, українському художнику-графіку, який тісно співпрацював з УПА.

25 листопада виповнюється 120 років від дня народження художника з Волині.

Ніл Хасевич займався громадською і політичною діяльністю, вступив до ОУН. З 1943 року, коли формувалися загони УПА, художник долучився до підпільної роботи. З того часу починається його кочове життя. Робота в криївках, постійна зміна місця перебування, постійна небезпека. Його знали за псевдонімами «Бей-Зот», «Левко», «Рибалка», «333», «Старий», «Джміль».

Крізь пелену літ погляньмо, що ж малює вічно голодний волинянин. Він заглиблюється у дивовижний світ книжкової графіки, вивчає кирилицю. Однією із перших робіт Хасевича, присвячених темі національно-визвольної боротьби, стала картина «Спіть, хлопці, спіть», написана під враженням розстрілів енкаведистами наших патріотів.

 Ніл Антонович був талановитим пропагандистом, керував друкарнею повстанців, працював художником і редактором журналу «До Зброї», готуючи ілюстрації до сатиричних журналів УПА «Український перець» та «Хрін», оформляв летючки, листівки, підпільні видання, випустив альбом карикатур. Митець розробляв також проекти прапорів, печаток, бланків для повстанців.  

У 1951 році графічні твори Ніла Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів. Згодом їх надрукували в альбомі «Графіка в бункерах УПА».

З гравюр митця  дивиться на нас дивовижне покоління окрилених молодих людей і ми бачимо у них легенду армії непокірних УПА.

За особливий внесок у розгортання національно-визвольної боротьби його нагородили «Срібним Хрестом Заслуги» та медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах».

«Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються…» - Ніл Хасевич.

Голодомор: душа горить і тане, мов свіча

 Голодомор: душа горить і тане, мов свіча

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.

22 листопада на центральній площі селища Іваничі відбулася година скорботи

«Голодомор: душа горить і тане, мов свіча» за участі духовенства, представників влади, працівників установ та організацій, жителів селища.

Ведуча заходу, провідний бібліотекар Ірина Приймак, зазначила, що цей скорботний день має нагадувати нам про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цього дня ми згадуємо мільйони українців, яких комуністичний тоталітарний режим свідомо прирік на смерть, намагаючись зламати опір українського суспільства та знищити українську ідентичність.

Великий голод 1933 року. Голодоморне жахіття заповзало в українські села невблаганно й немилосердно. Від голодної смерті гинули цілі сім’ї та родини. Від степів Херсонщини до лісів Полісся, голод охопив усі області, перетворюючи квітучі села на примари минулого. Наслідки Голодомору були жахливі, включаючи мільйони загиблих, руйнування традиційного українського укладу життя, довготривалі моральні та психологічні травми, а також руйнування генетичного фонду українського народу.

2006 року Верховна Рада України офіційно визнала Голодомор геноцидом українського народу, зафіксувавши це у Законі «Про Голодомор 1932—1933 рр. в Україні» від 28 листопада 2006 року.

Заупокійну літію за жертвами голодоморів відправив єпархіальний благочинний Володимир-Волинської єпархії, благочинний Іваничівського благочиння, настоятель Свято-Покровського храму, митрофорний протоієрей отець Андрій Мельничук у співслужінні духовенства.

О 16-й годині мешканці громади приєдналися до загальнонаціональної хвилини мовчання: в скорботі схилили голови перед пам’яттю численних жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років та масових штучних голодів 1921-1923 та 1946-1947 років.

Опісля приєдналися до загальнонаціональної акції «Запали свічку».

До підніжжя пам’ятника Тарасу Шевченку учасники заходу поставили запалені лампадки як символ пам'яті і скорботи за померлими у часи страшного голоду.

Горить свіча… А, може, то Душа?..

 

«Горить свіча… А, може, то Душа?..»

Голодомор 1932-1933 років в Україні – трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності і забуття. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати.

З нагоди цієї сумної дати організована книжкова виставка - спомин «  Горить свіча…А може, то Душа…? ». Тут представлені матеріали та документи, які розкривають всю трагедію голоду на Україні, його наслідки. Про штучний голодомор, як один із найжахливіших способів нищення народу свідчать спогади зібрані в книгах про цю страшну трагедію. Серед них «Залізна доба Росії» В.Г.Чемберліна, «Марія» У.Самчука, «Жовтий князь» В.Барки, статті Гарета Джонса, поезія О.Олеся, В.Винниченка, С.Кордунової та інших.

Ця пам’ять завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

Треба жити!

 

                             «Треба жити!»:

відбувся Радіодиктант національної єдності 2025 року.

#пишеморазом і #радіодиктант2025

Сьогодні, 27 жовтня , українці вкотре долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Щороку його проводять до Дня української писемності та мови, який відзначають 27 жовтня. Це щорічна подія, яка об’єднує всіх українців навколо української мови.

Авторкою тексту стала письменниця Євгенія Кузнецова. Читала текст народна артистка України, телеведуча Наталія Сумська.

Тема тексту : «Треба жити!»

До його написання долучилися працівники культури, викладачі музичної школи та пересічні жителі громади. Кожна і кожен відчув себе частиною великої української спільноти- незалежно від того, де зараз перебуває.  Адже мова є серцем українського народу, тим фундаментом, який забезпечує відчуття себе частиною суспільства України, її історії та культури.

Мова – це не лише засіб спілкування. Це дім, у якому ми народжуємося, ростемо, вчимося жити й захищати!.    

Володимир Лис: 75 років життя зі словом

 

Сьогодні, 26 жовтня, відзначає свій ювілей Володимир Савович Лис  – cучасний український письменник, журналіст, прозаїк, драматург, лауреат  багатьох  літературних  премій,  член Національної спілки письменників України.

Щиро вітаємо з днем народження!!! Нехай кожна сторінка,  написана Вами  дарує світові добро, а життя буде сповнене любові, світла  й нових звершень.

Володимира Лиса  називають метром української літератури. Своїми творами він здатен захопити серце і змусити замислитися над вічними питаннями буття. Його твори - це щира розповідь про людські долі та їх почуття, у яких гармонійно переплелися жива і образна українська мова, колоритні персонажі і філософська тематика, що змушує знову і знову замислюватися про прочитане.

У доробку письменника романи різних жанрів і тональностей – «Століття Якова», «Соло для Соломії», «Країна гіркої ніжності», «Діва Млинища», «Жінка для стіни», «Щоденники Ієрихар», «Маска», «Острів Сильвестра», «Іван і Чорна Пантера», «Графиня», «Стара холера», «Обітниця», «І прибуде суддя». Усім творам притаманний суттєвий мелодраматизм, що поєднується з колоритним зображенням народного життя. Поряд з художніми творами є й автобіографічні – «Місяць, обмитий дощем» та «Із сонцем за плечима».

Щиро запрошуємо до бібліотеки, щоб ознайомитись з творчістю Володимира Лиса та разом з його героями пройти сторінками людських доль, сповнених любові, віри, добра і надії.