Найкраща поезія на всі випадки життя: вірші Ліни Костенко , від яких щемить в серці

 

                        Найкраща поезія на всі випадки життя:                                      

                    вірші Ліни Костенко , від яких щемить в серці

#ЛІНА_КОСТЕНКО  

Ліна Костенко. Її ім’я – одне з тих, що відомі кожному українцеві. 

 Вечір поетичного настрою був присвячений ювілею Ліни Костенко, відомої української поетеси, яка відзначила 19 березня своє 95-річчя.

Ми вітаємо Ліну Василівну з ювілеєм і бажаємо їй здоров’я, нових творчих звершень та наснаги! А вам , шановні читачі, ніколи не розлучатися з неповторною, мудрою поезією нашої геніальної сучасниці.

Ліна Костенко- перлина сучасної української  літератури. Її твори не лише цікаві та влучні, а й глибоко актуальні. Все своє життя вона лишається справжнім борцем з неправдою, показовістю, а зброя її – твори.                                                                                                                       Вона вміє зачепити, змусити думати, мріяти та діяти.

Її поетичний світ – різноманітний. Усе хвилює душу поетеси – історичне минуле українського народу, його сьогодення, цінності, кохання, проблеми екології.

Учасники заходу мали чудову нагоду дізнатися про основні віхи життєвого шляху відомої поетеси, її громадянську позицію, відкрити для себе дивовижний світ художнього слова Ліни Костенко. Про творчість видатної поетеси говорили всі разом: читали улюблені вірші, цитати, уривки з роману «Маруся Чурай» та «Берестечко».

У програмі вечора переглянули відеоролики з віршами поетеси, в тому числі, покладеними на музику.

Вслухайтесь в Слово, серцем доторкніться його чар, вдумайтесь у глибокий зміст – і вам відкриється багато таємниць, життєвих і поетичних.

Світлана Талан: творчість, що проходить крізь серце

Сьогодні наша бібліотечна світлиця знову зібрала шанувальників художнього слова на онлайн - зустріч з надзвичайно цікавою людиною, однією з найпопулярніших сучасних українських авторок, членкинею Національної спілки письменників України, володаркою титулу "Золотий письменник України", неодноразовою лауреаткою конкурсу "Коронація слова", володаркою нагороди "За кращий роман на гостросюжетну тематику" - Світланою Талан.

Це була розмова, яка глибоко зачепила серця всіх присутніх.

Світлана Талан поділилася своєю історією – непростою, болючою, але сповненою сили духу. Особливо емоційним був її спогад про Сєвєродонецьк – рідне місто, яке вона двічі змушена була залишити.

Окремою частиною стала розмова про її книги. Пані Світлана розповіла про прототипів героїв, реальних людей, які стали основою її романів. Їхні долі – це живі історії боротьби, любові, втрат і перемог.

Ця зустріч дійсно стала справжнім одкровенням - щира, прониклива, душевна.

Дякуємо всім, хто був з нами цього дня. А Світлані Талан – за її мужність, її книги та за неймовірно тепле спілкування.

Українські добровольці: історія безстрашних

Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. Людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил. У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

З нагоди цього пам’ятного дня у бібліотеці організована патріотична викладка «Українські добровольці: історія безстрашних», де експонуються книги про героїзм і мужність українців та воїнів-захисників рідної землі.

Голос війни

 

24 лютого 2025 року – третя річниця початку повномасштабного вторгнення, і цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.

Три роки війни – великої, важкої, визвольної… Три роки боротьби, віри та єдності…  1067 днів сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1067 днів мужності, незламності, героїчного спротиву….

Виставка «Голос війни»  –  це  розповідь про  історію нашої країни, її героїв і боротьбу за незалежність. Тут представлені  публіцистичні, документальні, художні твори, інтерв'ю, автори яких є безпосередніми учасниками воєнних подій або глибокими співтворцями художнього відлуння війни.

Книги про війну в Україні є не лише літературними творами, а й свідченнями подій, що визначають історію сучасності. У них розкриваються долі людей, які пройшли крізь випробування, описуються битви за свободу, біль втрат і надія на перемогу.

Ми щиро дякуємо нашим Захисникам - мужнім Героям,які боронять рідну землю.

Ми пам'ятаємо всіх тих хто віддав життя за Україну.

Подорож океаном рідної мови

21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови.

Мова – це наша неоціненна спадщина, з якою ми не розлучаємося протягом всього життя. Слово – це початок усіх наук. Це джерело, яке постійно потрібно збагачувати, доповнювати, вивчати, адже “слово до слова і зложиться мова”.

Цей день подарував нагоду в котрий раз заглибитися в історію, світ, красу і силу нашої рідної української мови. У бібліотеці відбулася інтелектуально-розважальна гра «Подорож океаном рідної мови». Учасниками були учні 9 - Б класу Іваничівського ліцею №1. Вони змагалися у дотепності, кмітливості та любові до рідного слова. Усі діяли за правилами завдань, допомагаючи один одному та продемонстрували свою ерудицію та майстерність. Кожен учасник отримав позитивні емоції та впевнився у важливості подальшого вдосконалення рідної мови.

Любімо, плекаймо, оберігаймо нашу святу мовну скарбницю, пишаймося своїм словом! Шануймо мову, вивчаймо її, розвиваймо - вона наш генетичний код!

Солов’їна мова українська!

 

                               

Солов’їна мова українська!

«Слово – то мудрості промінь,
слово – то думка людська.»

                               Леся Українка

   21 лютого в Україні та світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Мова є душею нації, її генетичним кодом . Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Українське слово починалося з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, поглиблювалося під пером Івана Котляревського, Тараса Шевченка, удосконалювалося Панасом Мирним, Лесею Українкою та багатьма видатними українцями.

Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського, котрого вважають основоположником нової української мови.

Слова для Лесі Українки мали дуже велике значення, були для неї засобом вираження творчої думки, засобом для об’єднання однодумців. Леся Українка залишила нам у спадок «Лісову пісню» - гімн красі нашої мови. Пам’ятаємо та вшановуємо її талант. Вона любила Україну, жила Україною, боролася за Україну, а її пророче слово і досі залишається актуальним: « Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає!»

Ці надважливі цінності українці знову виборюють зі зброєю в руках. Для нас, як ніколи, важливо підтримувати свою рідну мову словом, віршами, піснею, утверджувати українську мову як державну. Це та рушійна сила, яка об’єднала українців і весь світ та веде до перемоги України.

 Книжкова виставка  розкриває перед відвідувачами бібліотеки історію походження української мови, непростий шлях її розвитку, всю велич та красу рідної мови у творах Лесі Українки, Тараса Шевченка ,Івана Котляревського , Івана Франка.

Ми могутні й міцні в своїй мові. З Днем рідної мови!

Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

 

           

        Герої не вмирають! А пам’ять не згасає…

   Минає перша річниця з дня смерті Юрія Вишневського, коли зупинилося серце нашого земляка.

16 лютого жителі Іваничівської громади провели в останню путь 36-річного військовослужбовця Юрія Вишневського.

Воїн проходив службу у 2 відділенні охорони роти охорони Третього відділу Володимир-Волинського районного ТЦК та СП.

Востаннє нашому земляку віддали військові почесті, рідним вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини. На честь солдата пролунав трикратний стрілецький салют. 

  Тепер він  навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.

Щирі співчуття рідним та близьким померлого.

                  Світла пам’ять Герою!